Билбасівка під Слов'янськом: 160 сімей з дітьми живуть за 25 км від фронту

До повномасштабного вторгнення в Билбасівці жили понад шість тисяч людей. Нині залишилося приблизно півтори тисячі. Серед них — 160 родин, у яких є діти. Про це розповів поліцейський офіцер громади Богдан Горбань. За даними мапи DeepState, фронт проходить за 25 кілометрів від селища.

Примусового вивезення дітей тут не запроваджували. Вперше таку евакуацію застосували в Бахмуті у березні 2023 року, коли там точилися бої. Відтоді її оголошують у громадах, де стає найнебезпечніше через наближення фронту. Дітей вивозили тільки разом із батьками або законними представниками. У лютому 2026 року Верховна Рада ухвалила, а на початку березня президент підписав закон, який дозволяє евакуйовувати дітей із небезпечних районів без згоди батьків.

Місцева жителька Марія показує дитячий майданчик біля свого будинку, по якому 30 серпня вдарили російські війська. «Тут дівчинка сиділа, чекала, поки сусід повернеться із церкви, щоб дав ключ. Не дочекалася. Тут її розкидало по всьому майданчику. Хлопчик тут сидів на лавочці — хлопчика вбило. У мене такий стан був, шок, що я ледве витримала це все. Три ночі взагалі не спала», — згадує жінка. Того дня на вулицю впали дві авіабомби. Сама Марія була в будинку: «Ось я тут стояла. Двері всі повилітали в підвал. Я тут стояла — і впала, мене тут звалило. Рука вся синя була».

Відтоді в її оселі вибиті всі вікна, пошкоджені дах і господарські споруди у дворі. Марії 81 рік, пів століття вона пропрацювала в місцевій школі. Виїжджати не планує — житиме в сусідів. «Готуємося, як же. Все ж у нас на зиму було закрите в банках. У мене все залишилося, я перевезла. У погребі картопля є, гуманітарка є. Якщо не буде газу, там є плита, грубка — будемо топити», — каже вона.

Інша мешканка, Валентина, пересувається з двома палицями. До магазину вона йде близько пів години. Крамниці в селищі працюють, але аптеки немає. «Я наймаю такі, їду на вокзал і купую ліки. Хоч у мене пенсія 4500 гривень, а що ти зробиш?» — розповідає жінка. За її словами, обстріли тут майже щодня: «Часто стріляють? Часто. Майже кожен день. Страшно, але потихеньку город прибираю. Бур'ян полемо. Тільки дивимося. Нікуди не збираємося. З нашими грошима і здоров'ям нікуди їхати».

Опалення в селищі різне — є будинки з газом, є з пічним. Валентина розповіла, що отримала 19 400 гривень за урядовою програмою підтримки жителів прифронтових регіонів — це цільова виплата на зимове опалення, яку оформлюють через Пенсійний фонд або місцеву адміністрацію. «Мені тільки гроші прийшли на картку, я ще не отримала, а треба дрова купувати», — каже вона.

Ще одна місцева жителька Валентина розповідає про перебої з електроенергією: «Гуманітарку нам дають, амбулаторія працює. Світло ось увімкнули, перед цим десь два дні не було. Менше готували. Генератор купила, що робити? Так і викручуємося».

Попри близькість фронту й щоденні обстріли, люди залишаються вдома. Аптеки в селищі немає, тож ліки доводиться шукати за його межами, а світло й опалення тримаються на генераторах, печах і заготовлених дровах. Для родин із дітьми примусова евакуація тут поки не оголошена, тож батьки самі вирішують, чи виїжджати. Якщо ви або ваші близькі живете в прифронтовій зоні, варто заздалегідь мати план виїзду, запас ліків і теплих речей та контакти місцевої адміністрації щодо виплат на опалення.