25.08.2026 GreenMama Діти, сім'я, здоров'я

Депортація 53 дітей: підозри чотирьом посадовцям «ДНР»

·428 слівредакція
Депортація 53 дітей: підозри чотирьом посадовцям «ДНР»

Генпрокурор Руслан Кравченко повідомив, що встановлено причетність чотирьох осіб, зокрема так званого міністра охорони здоров'я «ДНР», до депортації 53 українських дітей у жовтні 2022 року. Досі жодна дитина з цієї групи не повернулася додому.

Слідство встановило, що у жовтні 2022 року з тимчасово окупованих Донецька та Макіївки до Росії незаконно вивезли 53 вихованців трьох будинків дитини. За словами генпрокурора Руслана Кравченка, це була спланована депортація, організована на найвищому рівні військово-політичного керівництва РФ.

Безпосередньо на окупованій території злочин реалізували четверо посадовців. Так званий міністр охорони здоров'я «ДНР» Дмитро Гарцев забезпечив адміністративне оформлення. Очільниця окупаційної «Державної служби у справах сім'ї та дітей» Світлана Майборода координувала транспорт, передачу особових справ і подальше влаштування дітей. Керівники будинків дитини В'ячеслав Висягін і Віктор Гончаров організували збір дітей та особисто супроводжували їх під час вивезення.

Автобусами дітей доставили до Ростова-на-Дону, а звідти літаком спеціального льотного загону «Росія» перевезли до Московської області. Там їх розподілили між соціальними центрами. Російські відомства одразу почали оформлювати документи за законодавством РФ, зокрема надавати громадянство, вносити до державного банку даних і передавати в російські сім'ї. Анкети дітей з'явилися на порталі з усиновлення, 28 із них віддали під опіку росіянам.

Генпрокурор наголосив, що жодна дитина з цієї групи досі не повернута в Україну. Вони фактично все свідоме життя перебувають у країні-агресорі, ростуть у російському середовищі, їм нав'язують чужу ідентичність і намагаються розірвати зв'язок з Україною.

Гарцеву, Майбороді, Висягіну та Гончарову заочно повідомлено про підозру в порушенні законів та звичаїв війни, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Їхні рішення, накази, проведені наради, передача документів і весь маршрут депортації детально задокументовані. «Заочні підозри – лише перший крок до персональної відповідальності кожного з них. Воєнні злочини не мають строку давності», – резюмував Кравченко.

Для родин, які розшукують своїх дітей, ця справа може стати підставою для звернень до міжнародних організацій та українських органів. Важливо зберігати всі документи, які підтверджують родинні зв'язки, та звертатися за допомогою до уповноважених органів України, зокрема до Офісу уповноваженого з прав дитини.

Читайте також