25-річний нацгвардієць Дмитро Коваль: донечку охрестили без батька

Історія 25-річного нацгвардійця Дмитра Коваля з Обухова — про те, як війна руйнує родинні плани. Він підписав контракт із Національною гвардією ще до повномасштабного вторгнення, поєднуючи службу із заочним навчанням на оператора кіно та телебачення. З перших днів війни Дмитро воював у складі 27-ї Печерської бригади, а згодом перевівся до 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж».

Він пройшов найгарячіші точки: обороняв село Надія на Луганщині, Лозову на Харківщині, а також Колодязі, Заповідне, Мирноград та Добропілля на Донеччині. Дмитро працював зі ствольною артилерією — гарматами Д-20, Д-30, «Мста» — і кермував броньованим тягачем МТ-ЛБ, на якому під обстрілами евакуйовував поранених та пошкоджену техніку. У вільний час ремонтував військові автівки, завжди першим приходив на допомогу побратимам.

У 2023 році Дмитро одружився, став батьком для сина дружини Артема. Навесні 2026-го народилася донечка Аделіна — Дмитро приїздив у короткострокову відпустку, щоб бути поруч під час пологів і потримати малечу. 24 травня ворожий FPV-дрон поцілив у колону поблизу Добропілля — поранення виявилися смертельними.

«Моєму чоловікові назавжди залишиться 25 років. Наша донечка була поруч із татом лише півтора місяця свого життя. Вона не запам’ятає його голосу, його обіймів... А я все життя житиму з болем втрати людини, яка була моєю опорою, моїм коханням і моїм майбутнім», — згадує дружина Тетяна.

21 серпня Аделіну охрестили. Того ж дня подружжя планувало повінчатися. «Сьогодні ми мали повінчатися. Так, як ти хотів. Ти так хотів, щоб наша сім’я була благословенна перед Богом... Я вірю, що ти все одно будеш поруч. Побачиш нашу донечку, благословиш її з небес і будеш її Ангелом усе життя», — написала Тетяна в день хрещення.

Рідні зареєстрували петицію про присвоєння Дмитру Ковалю звання Героя України (посмертно). У захисника залишилися дружина, маленький син та новонароджена донька. Для родин, які втратили близьких, важливо знати: можна звернутися по психологічну підтримку до профільних громадських організацій, а питання оформлення виплат і статусу — через місцеві органи соцзахисту.