Екстрадиція до РФ: чому Україна досі видає опозиціонерів і що з цим робити

Історія Аслана Хакімова, який втік від ФСБ ще у 2015 році, а з 2022-го власним коштом виготовляв наземні роботизовані комплекси для ЗСУ, сколихнула суспільство. Попри це, з квітня 2026 року він перебуває у пункті тимчасового перебування іноземців, а міграційна служба домагається його видворення до Росії, де його оголошено «терористом».

За словами правозахисника Бориса Захарова, це не поодинокий випадок, а хронічна проблема, яка триває ще з 2014 року. Українські силові та міграційні органи роками видавали через країни-посередники чеченців, інгушів, черкесів та етнічних росіян, які тікали від переслідувань Кремля. Навіть участь у бойових діях на боці України не ставала перешкодою для примусової передачі.

Захаров наводить приклад Тимура Тумгоєва, бійця батальйону імені Шейха Мансура, якого у 2018 році видали Росії. Перед видачею адвокат встиг поспілкуватися з Тумгоєвим, і той, зрозумівши ситуацію, почав торгуватися з силовиками за хабар у п'ять нулів у доларах. За словами правозахисника, Росія платить грошима й послугами за розправу над своїми опозиціонерами, і непрямих свідчень цього настільки багато, що сумнівів не лишається. Тумгоєва катували, засудили до 18 років, і зараз він у надважкому стані.

Після 2022 року пряме правове співробітництво з Росією припинилося, але, за словами Захарова, з 2024 року видачі відновилися через треті країни, зокрема Білорусь. Він згадує історію Олексія Герасимова, студента, який нелегально перейшов кордон, щоб вступити до Сибірського батальйону. Його внесли до обмінного списку «тисяча на тисячу» у травні 2025 року та видали Росії, де він отримав 25 років. Інша трагічна історія — Заур Шогенцуков, який хотів приєднатися до Сил оборони, але його віддали по реадмісії до Білорусі. Менш ніж за місяць його понівечене після тортур тіло повернули родині.

Захаров наголошує на подвійних стандартах: Україна справедливо називає сфабрикованими справи проти кримських татар та азовців у РФ, але водночас видає російських опозиціонерів, називаючи їх злочинцями. Він закликає змінити підхід і впровадити принцип non-refoulement — неповернення людини туди, де їй загрожує смерть чи катування. За його словами, існує законопроєкт № 14160, який міг би захистити іноземців-військовослужбовців та членів їхніх сімей, але його досі не ухвалили через брак політичної волі.

Що робити родинам, які опинилися в подібній ситуації? Захаров радить негайно звертатися до правозахисних організацій, намагатися зафіксувати всі дії органів та використовувати міжнародні механізми захисту, зокрема правило 39 ЄСПЛ. Головне — не зволікати, адже видача може статися будь-якої миті.

Підсумовуючи, правозахисник наголошує: видача людей, які захищали Україну, є зрадою не лише конкретної людини, а й батьківщини. Це питання, яке потребує негайного вирішення на законодавчому рівні та зміни практики правозастосування.