Жнива під пісню: як 70-річна Антоніна з Вінниччини кермує комбайном

Антоніні Петрушкевич 70 років, вона керівниця народного колективу «Калина» і пише пісні. Та під час жнив її головне робоче місце — кабіна комбайна, якому вже понад пів століття. Родина Петрушкевичів понад 20 років вирощує зернові, обробляючи до 30 гектарів землі.

Сісти за кермо довелося, коли син повернувся з фронту з пораненнями та контузіями. «Він був на фронті ще з 2015 року, був контужений тричі, поранення у ногу отримав, має інвалідність. Він і зараз допомагає, але трошки менше, бо після контузій хворіє», — розповідає жінка. Тож на комбайні працюють по черзі: син під'їжджає після обіду, аби уникнути спеки, а Антоніна бере на себе основну частину роботи.

Працювати на старій техніці непросто: «Важко, але вже звикла... Він і глохне буває, але поруч є чоловік, він мені допоможе. Та я як нароблюся — то все болить, але я думаю: чим більше працюю, тим довше жити буду». Жінка зізнається: жнива для неї — ще й можливість побачити рідні краєвиди, які надихають на творчість. «Я дуже люблю свою землю, вона найкраща у світі. Вона дає мені натхнення. Я тут наснагу черпаю», — каже вона.

Чоловік Віктор, з яким вони прожили 46 років, лише посміхається: з дружиною і робота легша. «Допомагає потрошки, як може. Трошки вона, трошки я. І співає, і все робить, і на подвір'ї краса... Треба руки — вона сюди іде, в полі. Золота жінка», — говорить він.

Зараз на війні онук Антоніни. Жінка зізнається: врятуватися від болю допомагають саме пісні. «Колись казала моя покійна матуся: "Співай, дитино! Коли співаєш, то жити легше". От так мені пісня і допомагає жити, переборювати всі незгоди життєві, відтягнути душу від болю сьогодення, від війни. І я плекаю з пісні віру у перемогу», — ділиться вона.

Робота в полі, підтримка рідних і творчість — те, що дає сили триматися навіть у найважчі часи.