Історія бійця «Любарта»: поранення, реабілітація та плани повернутися у стрій

Олександр Гінайло, лучанин із позивним «Сашка», приєднався до війська на початку повномасштабного вторгнення. Він воював на Київщині, Запоріжжі, під Бахмутом, на Херсонщині та в Серебрянському лісі. У 22 роки під час виконання завдання в районі села Леонідівка він наступив на протипіхотну міну.

«На моменті поранення вони усі були переламані. Пацани перекинули на рацію, що я — „200“. Але в якийсь момент я просто встав і почав бігти до них», — згадує Олександр. Він самостійно добіг до побратимів, які наклали турнікети. Згодом у Дружківці йому ампутували ногу, а в Дніпрі зробили кілька операцій на руці.

Після лікарні у Львові боєць потрапив до центру Superhumans, де пройшов протезування та реабілітацію. Він навчився користуватися протезом і відновлює руку: «Якщо раніше про відтискання міг тільки мріяти, то зараз вже від столу нахилитися і під кут 45 градусів можу зробити хоча б 15 відтискань».

Олександр нещодавно відвідав побратимів на сході й каже, що не хотів звідти їхати. Він спілкувався з командиром і отримав згоду повернутися у стрій. Найближчим часом планує ще одну операцію, щоб встановити електронне коліно, а потім — повернення до війська.

«Готовий в моральному плані. В фізичному — не знаю, але буду ходити на руках і вчити людей», — ділиться планами військовий. Він не шкодує про прожиті роки та вірить, що його місце — поруч із побратимами.