Майкл Фарадей: як син коваля дав світло у вашій оселі

Майкл Фарадей народився 22 вересня 1791 року неподалік від сучасного центру Лондона. Його батько був ковалем, а сам Майкл здобув лише обмежену формальну освіту. Підлітком він став учнем палітурника — і саме робота з книжками відкрила йому дорогу до науки: хлопець читав усе, що потрапляло до майстерні.

У 1812 році 20-річний Фарадей ще працював у палітурника Джорджа Рібо. Один із клієнтів майстерні, Вільям Данс, подарував йому квитки на чотири останні лекції хіміка Гамфрі Деві в Королівському інституті. Фарадей не лише відвідав їх, а й зробив докладні записи, замалював обладнання, переписав усе начисто та зшив у том. Цю своєрідну добірку він надіслав Деві з листом, просячи допомоги з роботою в науці.

Деві зустрівся з юнаком, але посади одразу не запропонував. Згодом йому знадобилася допомога з переписуванням записів після нещасного випадку в лабораторії — так Фарадей почав працювати поруч. На початку 1813 року в Королівському інституті звільнилося місце асистента, і 1 березня 1813 року 21-річний колишній палітурник офіційно його обійняв. А вже 1824 року, у 33 роки, його обрали членом Королівського товариства.

Що з цього маємо ми сьогодні? Майже все, що працює від розетки. 3 вересня 1821 року Фарадей змусив провідник зі струмом обертатися навколо магніту — явище він називав "електромагнітним обертанням". Фактично це основа першого електродвигуна: електрика перетворюється на рух. Той самий принцип крутить вентилятор, барабан пральної машини й колеса електромобіля.

Далі вчений поставив питання навпаки: якщо струм дає рух, то чи дасть рух струм? 29 серпня 1831 року він створив індукційне кільце — на залізне кільце намотав дві ізольовані котушки, і коли струм ішов через одну, у другій на мить виникав струм. Згодом він змусив механічний рух магніту й провідника народжувати електрику. Цей принцип і сьогодні лежить в основі виробництва електроенергії: турбіну обертає джерело енергії, а генератор перетворює рух на струм.

У 1836 році Фарадей провів найвидовищніший свій експеримент. У Королівському інституті він звів конструкцію з дерев'яного каркаса, паперу та металевої сітки на скляних опорах — і перебував усередині під час досліду із зарядом. Так з'явилася клітка Фарадея: заряд розподіляється по поверхні провідника, а внутрішній простір лишається захищеним від зовнішнього електричного поля. Нині цей ефект працює в дверцятах мікрохвильовки та в приміщеннях із чутливою електронікою, зокрема в медичній техніці.

Був Фарадей і хіміком. У 1825 році він виділив та дослідив речовину, яку сьогодні називають бензеном, працюючи з продуктами виробництва освітлювального газу. А ще по собі він залишив близько 4900 листів — їх опублікували у шести томах.

Помер Майкл Фарадей у 1867 році. Його ім'я згадують і в попкультурі: у серіалі "Загублені" є персонаж Деніел Фарадей, а в "Краще подзвоніть Солу" Чак Мак-Ґілл облаштовує дім як клітку Фарадея.

Що з цього варто винести родині? Кілька простих речей. По-перше, наука не вимагає аристократичного походження — наполегливість і цікавість важать більше. По-друге, принципи, відкриті майже 200 років тому, щодня працюють у вашій оселі: коли вмикаєте світло, заряджаєте телефон чи розігріваєте вечерю в мікрохвильовці, ви користуєтеся спадщиною Фарадея. По-третє, якщо дитина захоплюється технікою, варто підтримати цей інтерес — історія палітурника з Лондона показує, куди він може привести.