Хресна чи хрещена: як правильно говорити українською
Часто батьки плутаються, як правильно назвати духовну маму дитини: хресна чи хрещена. Розповідаємо, що радять мовознавці та які ще варіанти існують в Україні.
В українській мові є чимало слів, які звучать майже однаково, але мають різне значення. До таких пар належать і «хресна» з «хрещеною». Для батьків, які готуються до хрещення дитини, це питання може стати несподіваним викликом.
Сучасні мовні довідники рекомендують уживати саме варіант «хрещена мати» та «хрещений батько». Це підтверджують, зокрема, «Уроки державної мови» та «Довідник з українського слововживання». Слово «хрещений» походить від дієслова «хрестити» й напряму пов'язане з обрядом хрещення.
Натомість «хресний» у сучасній літературній мові означає насамперед те, що стосується хреста: хресна дорога, хресний хід, хресний шлях. Саме таке значення фіксують словники української мови.
Проте не все так однозначно. Історичні джерела, зокрема «Словарь української мови» Бориса Грінченка, засвідчують уживання слова «хрещений» у значенні хресного батька. Сучасний «Словник української мови у 20 томах» окремо фіксує «хресний» як іменник. Тож називати так духовних батьків — не помилка, але для сучасного літературного мовлення краще дотримуватися норми.
Окрім літературних варіантів, в Україні існують і діалектні назви. Найпоширеніша з них — «кум» і «кума». Це слово походить від праслов'янського kumъ, яке має латинське коріння (commater — «спільна мати»). У народній культурі кум і кума стали символами дружби та навіть героями казок.
На заході України, особливо на Закарпатті та в Галичині, можна почути варіант «нанашко» та «нанашка». Ці слова мають давнє походження і вживалися як шанобливе звертання до старших. Зустрічаються вони і в творах Івана Франка. Похресницю в цих регіонах називають «фіїнка».
Отже, якщо хочете бути точними в літературній мові, кажіть «хрещена мати» та «хрещений батько». А якщо хочете підкреслити народний колорит — «кума» чи «нанашка» теж мають право на життя. Головне, щоб дитина росла в любові та повазі до своїх духовних батьків.
