Ковпаківський район Суми: спогади та війна в історіях місцевих

Для багатьох сум'ян Ковпаківський район — це місце, де минуле й сьогодення тісно переплетені. Тут, серед багатоповерхівок, ще відчувається аромат свіжої випічки, чутно шурхіт велосипедних коліс, а навесні усе вкривається квітом абрикосів та бузку. Проте з початком повномасштабного вторгнення ці ж вулиці все частіше згадують у зведеннях про обстріли, що змушує серце завмирати.

Місцеві мешканці діляться історіями, які показують, чим для них є цей район. Алла, яка мешкає тут 40 років, згадує дитинство в 80-х, коли щодня бігала до бабусі з дідусем. Їхня квартира завжди пахла свіжими налисниками та борщем, а у дворі діти будували халабуди з гілок та покривал. Сусіди, переважно працівники заводу «Електрон», знали одне про одного все. Сьогодні Алла працює касиркою, а у вільний час пише фанфіки. Два з них вона створила навесні 2022 року в підвалі того ж будинку, де ховалася від обстрілів. Для неї Суми — це дім, який неможливо забрати з собою.

Наталія, репетиторка англійської, з п'яти років живе на «Постройці» — так місцеві називають мікрорайон на проспекті Перемоги. Її дитинство припало на 90-ті: ігри в резинки біля під'їзду, походи на будівництво та базарчик, де працювала тьотя Таня, у якої купували канцелярію та наліпки. Війна змусила її з дітьми виїхати з міста, але вона мріє повернутися, адже тут кожна доріжка та кожен продавець — частина її життя.

Марія, 21-річна студентка та дизайнерка, усе життя пов'язана з Роменською. Вона порівнює цю вулицю з акварельним пейзажем — м'яким і затишним. Дівчина згадує, як перед виборами 2010 року тут облаштували дитячі майданчики та поставили білборди з написом «Я живу на Роменській», але після Революції Гідності їх прибрали. Тепер на цьому місці — портрети полеглих захисників та заклики допомогти безпритульним тваринам. Марія мріє, щоб усі, хто вимушено виїхав, мали змогу повернутися додому.

Ці історії — про силу пам'яті та зв'язок із рідним місцем, які не зникають навіть під час війни. Вони нагадують, що дім — це не просто стіни, а люди та спогади, які зберігаються в серці.