У Краматорську люди з порушеннями слуху не чують сирен: як їм допомагають

28-річна Вікторія Коломієць із дитинства має порушення слуху та користується слуховим апаратом. Вона залишилася в прифронтовому Краматорську й опікується приблизно двома десятками літніх і самотніх людей, які майже або повністю не чують. Ці люди не чують сирен, гулу дронів чи вибухів, тому орієнтуються переважно на інших.

Одна з підопічних Вікторії — 85-річна Ганна, яка живе сама. Вікторія привозить їй хліб і перевіряє самопочуття. Жінка має намір залишитися вдома й на зиму: у будинку є піч, знадобиться запас дров. Її пенсія — 3200 гривень, але через небезпеку листоноші гроші додому вже не приносять. «Бабуся розповідає, що їй дуже важко, наприклад, вибратися в місто. Отримати пенсію, поки в неї немає картки. Вона каже, що хтось їй сказав, що поки пенсію можна отримати на пошті», — розповідає Вікторія Коломієць.

Окрім Вікторії, Ганні допомагають волонтери та сусіди, але евакуюватися вона не хоче. «Що тримає? Страх. Невідомість. Куди їхати? Людина дезорієнтована. Стара, у віці. І розуміє, що зняти житло вона не зможе, тому залишається тут», — каже Вікторія Коломієць.

У цьому районі Краматорська з серпня 2026 року діє примусова евакуація родин із дітьми. У небі чути дзижчання дронів. Під опікою Вікторії — близько двох десятків людей із порушеннями слуху, здебільшого літніх, які залишаються вдома. «Вони не чують дрони, вони не чують звуки сирен, вибухи. Їм доводиться трошки орієнтуватися по людях. Але частіше вони сидять просто вдома. Нікуди не виходять. Виїхати вони не можуть, бо в них великий страх. Якщо вони виїдуть в інше місто, це просто повна дезорієнтація: немає допомоги, немає підтримки, вони нічого не знають», — розповідає жінка.

Ті, кому дозволяє здоров'я, ходять до магазинів самостійно. Щоб пояснити, що їм потрібно, хтось показує список, хтось — пальцями. Жестовою мовою Вікторія володіє з дитинства, адже й сама має порушення слуху. «Слуховий апарат — це моє спасіння. Якщо я його знімаю, я просто гублюсь без нього. Багато людей дивується, коли я кажу, якщо я зняла апарат, для мене все стає якесь сіре. А коли ти вдягаєш, світ стає яскравіше. Вночі я зазвичай його знімаю, але коли страшно лишаюсь у ньому», — каже Вікторія Коломієць.

У будинку самої Вікторії через обстріли вже тричі вилітали вікна. «Намагаємося якось зібратися та відремонтувати, але вже розуміємо, що немає сенсу», — розповідає вона. Попри це, жінка планує й надалі залишатися в рідному місті: їздить до людей, допомагає отримати гуманітарну допомогу, розібратися з оформленням соціальних виплат. «Якщо треба поїхати в якусь інстанцію, ми приїжджаємо туди, розбираємось з питанням, я перекладаю, вони пишуть, заяви подають, на що потрібне. Ось скоро буде на 19800 Виплата зимової підтримки від уряду жителям прифронтових регіонів, яку анонсували у вересні. — програма запускається. Вони починають вже мені телефонувати: «А як це зробити? А що робити?». Потихеньку починаємо розбиратися з цим питанням», — розповідає жінка.

За словами Вікторії, вона залишається в Краматорську, бо тут дуже потрібна: «Я від щирого серця люблю допомагати людям з порушенням слуху, бо це для мене дуже близько. Мене мама погано чує, бабуся нечуюча. Мене дуже часто запитують, чому я тут залишаюсь. Я залишаюсь тут, бо я тут дуже потрібна».

Координаторка проєктів громадської організації «Фонд розвитку громади» Людмила Сніцаренко розповіла, що ця організація опікувалася людьми з порушеннями слуху в Краматорську впродовж семи років. Нині представники організації виїхали, а тим, хто залишився, допомагають дистанційно. Раніше йшлося про 250 людей з порушеннями слуху — не лише з Краматорська, а й із сусідніх Слов'янська, Костянтинівки та прилеглих населених пунктів. «Зараз людей — 10–15. Вони отримують гуманітарну допомогу. Кожного дня ми просимо, щоб люди виїжджали, і надаємо їм інформацію. Звертаються до нашого перекладача жестової мови, він вже зв'язується з організаціями, які надають послуги евакуації», — розповідає Людмила Сніцаренко.

За інформацією пресслужби Краматорської міської військової адміністрації, у Краматорській громаді залишаються 45 тисяч людей. З них майже 3,5 тисячі — люди з інвалідністю першої та другої груп.