На щиті до Луцька повертається майор Денис Жук, який служив на Харківщині

До Луцька на щиті повертається військовослужбовець Денис Вадимович Жук. Він народився 16 червня 2000 року у Луцьку, де минули його дитинство та шкільні роки.

Своє життя Денис присвятив Державній прикордонній службі. У 2017 році він закінчив Волинський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні, а у 2021-му — Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Там він здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» та кваліфікацію офіцера тактичного рівня.

Після навчання Денис Жук проходив службу в прикордонному загоні. Повномасштабне вторгнення росії він зустрів безпосередньо на державному кордоні, виконуючи бойові завдання. Майор Жук був нагороджений пам’ятною медаллю «За захист міста-Героя Харків», а також відомчою відзнакою «Відмінний прикордонник».

Під керівництвом Дениса Жука особовий склад прикордонників виконував бойові завдання на території Золочівської громади Богодухівського району Харківської області. Побратими згадують його як керівника, який завжди був поруч із підлеглими.

«Денис був начальником, який завжди поруч, цінував своїх людей більше, ніж власне життя. Він часто говорив, що найбільше за все боїться втратити когось зі своїх хлопців. За кожним військовослужбовцем він бачив не просто підлеглого, а бачив людину, яку вдома люблять і чекають. Ден був тим керівником, який сам особисто перебував на бойових позиціях разом зі своїми хлопцями, знав у яких умовах вони воюють. Всі хлопці знали, що він не відправить людей туди, куди сам не готовий піти», – розповіли побратими Дениса.

Його заступник зберіг у блокноті слова командира про нагороди: «В нагородах має бути весь особовий склад, а не керівник. Що то за керівник, у якого хлопці без відзнак?».

Помер військовослужбовець внаслідок отриманих травм 17 вересня 2026 року у Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. Мещанінова.

Батько Дениса, Вадим Іванович, розповів, що син мав велике почуття справедливості і надзвичайно добре серце: «Він був військовим. Все життя присвятив прикордонній службі. Мав загострене почуття справедливості і був дуже доброю людиною».

У Дениса залишилися тато, мама та молодший брат.