Як допомогти дитині пережити повітряну тривогу: поради для батьків

Коли лунає сирена, дитина часто розгублюється: гучний звук, метушня дорослих і невідомість лякають її більше, ніж сама небезпека. Дорослі розуміють, що відбувається, а от дитині бракує відчуття визначеності. Тому важливо заздалегідь підготувати її до таких ситуацій і навчити діяти спокійно.

Найкраще говорити про повітряну тривогу заздалегідь, а не тоді, коли сирена вже лунає. Поясніть дитині простими словами, що означає цей сигнал і чому після нього треба йти в безпечне місце. Коли дитина розуміє, що буде далі, їй значно спокійніше.

Складіть разом простий план дій і перетворіть його на звичний алгоритм: почули сирену — вдягнулися, взяли необхідні речі, пішли в укриття. Покажіть дитині, де розташоване укриття, і пройдіть цей шлях кілька разів. Якщо школяр уже самостійно ходить до школи чи на гуртки, визначте безпечні місця вздовж його маршрутів. Домовтеся, куди йому йти, кому телефонувати та коли можна залишати укриття.

Зберіть тривожну валізку разом із дитиною. Окрім необхідних речей, покладіть туди невелику улюблену іграшку та просту гру, яка не займає багато місця. Це допоможе дитині почуватися комфортніше в незвичній обстановці.

Коли сирена вже пролунала, дитина насамперед орієнтується на вашу реакцію. Говоріть коротко й спокійно: «Зараз беремо речі та йдемо в укриття», «Я поруч», «Ми знаємо, що робити». В укритті пояснюйте незрозумілі звуки, відповідайте на запитання та стежте за станом дитини. Не обов’язково весь час розважати її чи переконувати не боятися — іноді достатньо обійняти, взяти за руку або разом повільно подихати.

Щоб допомогти дитині переключитися в укритті, підійдуть книжки, аудіоказки, мультфільми, пісні та прості ігри, для яких майже нічого не потрібно. Наприклад, «Знайди навколо» — запропонуйте знайти п’ять синіх предметів або три круглі. Можна грати в «Продовж історію», коли кожен по черзі додає речення до казки, або в слова на останню літеру. Ще один варіант — гра «Хто я?», де дитина ставить запитання, на які можна відповідати лише «так» або «ні».

Повітряна тривога навряд чи стане для дитини звичайною справою, але зробити її менш лячною можливо. Знайомий план дій, зібрана тривожна валізка, улюблена гра та спокійний дорослий поруч допомагають дитині краще розуміти ситуацію й почуватися більш захищеною.