Підлітка вербують у месенджерах: як батькам вчасно це помітити

Перший контакт із вербувальником зазвичай не схожий на злочин: у месенджері підлітку пропонують просте завдання на 15 хвилин, обіцяючи швидку оплату. Єдина умова — мовчати. Для дорослого це очевидна пастка, а для 14-річного — можливість відчути себе самостійним.

За даними СБУ, серед завербованих ворогом для завдань в Україні 22% — неповнолітні. Лише протягом 2025 року Нацполіція отримала понад 60 повідомлень про ознаки залучення дітей до диверсійної діяльності. Реальна кількість спроб може бути значно більшою, адже часто дорослі про них просто не дізнаються.

Вербування відбувається там, де підлітки проводять більшість часу: 82% дітей 13–15 років користуються Telegram, 78% — TikTok, 63% — YouTube, 48% — Instagram. Саме ці платформи обирають зловмисники.

Як пояснює заступник начальника Управління ювенальної превенції Нацполіції Віталій Романов, усе починається не з прямої пропозиції скоїти злочин: спочатку незнайомець входить у довіру через спілкування, подарунки чи обіцянку легкого заробітку. Далі — перевірка простими дорученнями на кшталт «сфотографуй будівлю». І лише потім завдання стають небезпечними: підпали, пошкодження майна, збір інформації про військових. Вербувальники грають на бажанні підлітка до самостійності, визнання та фінансової незалежності.

Найнебезпечніша реакція дитини — мовчанка. Поки вона нікому не розповідає, вербувальник повністю контролює ситуацію. Страх покарання змушує підлітка залишатися наодинці з проблемою.

Сигнали, які мають насторожити: — поява грошей чи дорогих речей, походження яких дитина не пояснює; — раптова зміна поведінки з телефоном: ховає екран, видаляє листування, виходить із кімнати, щоб відповісти; — новий дорослий контакт, який швидко став «єдиним, хто розуміє»; — розповіді про «завдання» — сфотографувати, щось залишити чи передати; — прохання надіслати документи або дані родини.

Найдієвіша профілактика — розмови до того, як щось станеться. Не одна серйозна бесіда, а регулярні короткі діалоги. Ключова фраза, яку підліток має чути постійно: «Що б не сталося — приходь до мене. Ми розберемося, а не покараємо». Домовтеся про правило: жодних завдань від незнайомців, навіть безневинних на перший погляд.

Важливо пояснити дитині: кримінальна відповідальність за найтяжчі злочини в Україні настає з 14 років. Але якщо ситуація вже сталася, не зволікайте: збережіть скриншоти листування, нікнейми та посилання (не видаляйте чат!), і звертайтеся до поліції за номером 102 або 0 800 500 202. Про спробу вербування також можна повідомити в чат-бот СБУ @spaly_fsb_bot, а про злочини в інтернеті — через форму на сайті cyberpolice.gov.ua.

«Важливо не створювати у дитини страх, що після звернення до поліції її автоматично покарають. Кожна ситуація оцінюється індивідуально: враховують вік, обставини, наявність примусу та те, чи добровільно дитина припинила дії. Добровільне звернення може мати істотне значення», — наголошує Віталій Романов.

Якщо дитині потрібна психологічна підтримка — працює Національна дитяча гаряча лінія: 116 111 або 0 800 500 225. Безплатно та анонімно.

Пам’ятайте: дитина, яка потрапила в таку історію, потребує не покарання, а дорослого поруч. Скажіть їй про це вголос — і не чекайте, поки з’явиться причина.