Юрій Нужненко: хулігани обходили мене стороною через бокс

Юрій Нужненко, колишній володар пояса WBA у напівсередній вазі, поділився спогадами про своє дитинство та юність. Він народився в Бортничах, що тоді належали до Бориспільського району, а тепер входять до складу Києва. До 12 років хлопець активно займався футболом та легкою атлетикою, а згодом старший брат привів його на бокс — і це визначило його подальшу долю.

За свою професійну кар'єру Нужненко провів 35 боїв, з яких 31 завершив перемогою, три — поразками, ще один — унічию. Він був інтерконтинентальним чемпіоном, тимчасовим чемпіоном, а згодом і регулярним чемпіоном WBA.

Спортсмен зізнається, що вуличні сутички траплялися в його житті дуже рідко. За його словами, з 1988 року всі конфлікти можна перерахувати на пальцях рук і ніг. «Люди відчувають, що вже не треба цього. Плюс психологічно ти стаєш більш урівноваженим, упевненим у собі. Коли люди не впевнені в собі, вони тебе обходять якоюсь стороною», — пояснює боксер.

Першим тренером Нужненка був Анатолій Іванченко, який, як виявилося, також свого часу тренував Володимира Золотарьова — наставника братів Кличків. Пізніше Юрій займався у заслуженого тренера України Олександра Поліщука в Броварському вищому училищі фізичної культури (нині — спортивний фаховий коледж). Серед вихованців Поліщука — Володимир Кличко, Сергій Дзиндзирук та Віктор Постол.

Спортсмен розповів, що любов до боксу йому прищепив батько, який і сам займався цим видом спорту: вдома він тримав лапи та рукавички для синів. Мама ж була трохи проти такого захоплення, але не надто наполягала. Юрій зізнається, що лише кілька разів у житті хотів покинути тренування — через накопичену втому після змагань, але після відпочинку бажання продовжувати поверталося.

Нині Нужненко працює тренером і ділиться досвідом із новим поколінням боксерів.