Батько застрелив тенісистку Радхіку Ядав: що відомо про трагедію

У родині, де дитину роками ведуть до спортивної мети, конфлікт між очікуваннями батьків і власним вибором дорослої дитини може обернутися справжньою бідою. Історія індійської тенісистки Радхіки Ядав — саме такий випадок, і він вартий уваги кожної сім'ї, де є амбітні плани щодо дитини.

Радхіка народилася 23 березня 2000 року в індійському штаті Хар'яна, зростала в районі Гуруграма. Тенісом почала займатися ще в початковій школі, і найбільше її підтримував батько Діпак Ядав: за даними India Today, він вклав у її кар'єру понад 25 мільйонів індійських рупій (260 695 доларів).

Дівчина вийшла на серйозний рівень: виступала на юніорських міжнародних змаганнях, потім на дорослих, згодом потрапила до календаря ITF. За інформацією All India Tennis Association, її найкращі позиції — № 35 у жіночому одиночному рейтингу AITA, № 53 у парному та № 75 у юніорському рейтингу U18. У парному рейтингу ITF вона сягала № 113. Загалом зіграла 36 одиночних і сім парних матчів на турнірах ITF, а останній поєдинок провела в березні 2024 року — кар'єру довелося завершити через травму плеча.

Теніс Радхіка не покинула: орендувала корти й почала тренувати дітей, що приносило їй непоганий дохід. Батько ж неодноразово вимагав, щоб вона припинила цю роботу, але вона відмовлялася.

10 липня 2025 року близько 10:30 ранку Діпак Ядав узяв ліцензований револьвер і пішов на кухню, де донька готувала сніданок, та відкрив вогонь. Чотири кулі влучили в Радхіку. Дядько дівчини Кулдіп, який жив на нижньому поверсі, відвіз її до лікарні, де лікарі констатували смерть.

Мотивом, за словами самого затриманого, стали насмішки односельців: мовляв, він живе за рахунок доньки. «Коли я ходив по молоко, люди насміхалися з мене, казали, що я живу за рахунок заробітків доньки. Це дуже мене турбувало. Деякі навіть ставили під сумнів характер моєї доньки. Я сказав Радхіці припинити тренувати, але вона мене не послухала», — розповів Діпак під час допиту. Водночас він не жив за кошти доньки, а заробляв на оренді нерухомості й забезпечував сім'ю.

Після вбивства чоловік зателефонував брату й, за його словами, зізнався: «Брате, я вбив свою доньку. Убий мене». Поліція затримала його після дзвінка з лікарні. У жовтні 2025 року до суду передали обвинувальний акт приблизно на 450 сторінок; Діпак Ядав — єдиний обвинувачений. Остаточного вироку ще немає, чоловікові загрожує довічне ув'язнення.

Що з цього варто взяти родинам? По-перше, тиск оточення не можна переносити на близьких — це небезпечна підміна, коли чужа думка стає важливішою за безпеку й вибір дитини. По-друге, якщо в сім'ї є зброя, а хтось із рідних висловлює погрози чи поводиться агресивно, варто негайно звертатися по допомогу: до поліції, служби підтримки або психолога. По-третє, дорослим дітям важливо мати безпечний простір і людей поза родиною, яким можна довіряти. А найголовніше — не замовчувати конфлікти, поки вони не зайшли надто далеко.