Чи передається характер від батьків: що каже генетик

Окремо взятого гена, який відповідав би за характер, не існує. Утім, генетична складова може визначати до 40–60% особливостей особистості. Решту формують середовище, виховання та набутий досвід.

За словами фахівця, спадково можуть передаватися реактивність і пластичність нервової системи, а також схильність до певних звичок. Проте ці риси самі по собі не визначають, якою стане людина.

«Немає гена, який визначає характер, але є певний патерн функціонування нервової системи: реактивність, пластичність, схильність до певних звичок. І це в комплексі з вихованням формує характер», – пояснив генетик Микитенко.

Як приклад він навів синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Навіть за високої генетичної схильності його прояв можуть спровокувати стрес, пологові травми або порушення обміну речовин. Водночас із таким станом можна працювати.

Чи реалізується генетичний ризик, залежить від досвіду та умов життя. Наприклад, однояйцеві близнюки мають однакові гени, можуть жити в схожих умовах, але отримувати різний досвід. Якщо один пережив травму, а інший – ні, це вплине на їхній подальший розвиток.

Тому навіть максимально схожі при народженні близнюки з віком дедалі більше відрізняються через накопичення різного життєвого досвіду.

Для батьків це означає: спадковість задає лише основу, а от формування характеру значною мірою залежить від того, як дитина росте, що переживає та які умови її оточують.