Чому дорослим важко говорити про почуття: відповідь у дитинстві

Уявіть, що дитина не може дотягнутися до кнопки ліфта і завжди просить дорослих допомогти. Виростаючи, вона вже могла б натиснути кнопку сама, але якщо жодного разу не спробує, то все життя чекатиме, що її повезуть нагору. Так само працюють когнітивні схеми — загальні уявлення про те, як влаштований світ, які формуються з раннього дитинства.

Ці схеми допомагають нам орієнтуватися в соціумі, але іноді вони стають дезадаптивними. Психолог Дж. Е. Янг описав 18 типів таких ранніх схем, які спотворюють сприйняття життя. Вони стосуються емоційної відстороненості, відчуття власної неспроможності, розмитих меж, підпорядкування іншим та гіперпильності.

Проблема в тому, що ці переконання автоматизуються ще в дитинстві й стають інстинктивними. Наприклад, якщо батьки були емоційно холодними, дитина засвоює: виражати почуття марно. Але це не означає, що всі люди такі — у здорових стосунках емоційний обмін є основою. Тривожні батьки можуть навчити дитину бачити небезпеку всюди, і тоді дорослий уникатиме будь-яких ризиків. Суворі покарання за помилки формують страх зробити крок, бо людина очікує, що суспільство так само жорстоке.

Що робити? Оскільки ці схеми — продукти мислення, їх можна виявити та переглянути. Варто чесно запитати себе: чи дійсні мої переконання зараз? Якщо ні, їх можна поступово замінити новими моделями поведінки, повторюючи їх, поки вони не стануть звичними.

Цей процес непростий і потребує часу, але він можливий. Нагородою буде краща адаптація до життя, внутрішня рівновага та здатність будувати щирі стосунки.