Майже 100-річна батьківська хата на Рівненщині: як її зберігає родина

У селі Підгірник на Рівненщині Володимир, який офіційно мешкає у Рівному, проводить літо у хаті, де народився. Він називає її найстарішою в селі — будівлі вже майже 100 років. Чоловік доглядає кобилу, корову та теля, обробляє город площею 10–12 соток і користується батьківськими сінокосами.

«Залишилась хата, буде під 100 років. На селі вона найстаріша. Тут я народився. „Де родилась коза, там солодка лоза“, — так колись казали. Так воно і виходить в даний час. Літо, природа, ягоди, гриби, все», — ділиться Володимир.

За словами чоловіка, життя в селі потребує передусім здоров'я та бажання працювати. Він сам косить, заготовляє сіно, збирає гілля для опалення замість дров. Його корову та кобилу звуть Ксеня і Машка. До справ долучаються й сестри.

«Сестри приїжджають, помагають мені. Ми колективно, спільно — вся родина. Якось уже переконав себе, чи то дійсно не важко. Косити треба, возити. Але свій транспорт, не потрібен бензин. Молоко своє», — зазначає він.

Володимир пояснює, що село поступово втрачає жителів через віддаленість та відсутність дороги. У Підгірнику зареєстрована 31 людина, а фактично проживає близько 20, переважно старші люди. Тут немає магазину чи школи, а дітей до гімназії у сусідній Кузьмівці возить шкільний автобус.

«Немає доступу до магазину, до міста немає дороги. І ніхто не хоче, всі до цивілізації хочуть. А старші вже — до спокою, тиші, повітря свіжого. Молодь втікає, а чужі купляють хати — на дачу собі. А тут і купляти не потрібно. Живи, аби здоров'я було, працюй, не лінуйся», — підсумовує Володимир.

Для тих, хто замислюється про життя в селі, історія Володимира показує: головне — бажання працювати та підтримка родини. А ще — розуміння, що навіть у малому селі можна вести повноцінне господарство, якщо є сили та натхнення.