Енергодарці в Запоріжжі: як громада тримається разом після релокації

31 липня 2026, 17:57 ·2149 слівредакція

Родина, розкидана війною, збирається в хабі, щоб отримати допомогу, зберегти пам'ять і не втратити зв'язок із містом. Розповідаємо, як працює центр для евакуйованих і чому діти вже не пам'ятають Енергодар.

У Запоріжжі вже четвертий рік працює центр допомоги евакуйованим мешканцям Енергодара. Його відкрили у вересні 2022-го, коли виїзд із окупованого міста став масовим, а гуманітарну допомогу туди доставляти було неможливо. Зараз це не лише пункт видачі продуктів, а й місце, де громада зберігає ідентичність.

Щомісяця тут видають близько 600 продуктових наборів, а за минулий рік центр отримав гуманітарної допомоги на понад 17 мільйонів гривень. Сюди звертається близько тисячі людей на місяць. У хабі можна отримати консультації фахівців Пенсійного фонду, центру зайнятості, юристів, психологів і медиків. Також працюють представники міськради та ЦНАПу.

Найчастіші запити — оформлення документів, реєстрація місця проживання, пенсійні питання та юридична допомога. Складніша ситуація з майном, що лишилося в окупації. Якщо документів немає, право власності інколи доводиться встановлювати через суд. Допомагають тут і з поданням заяв до міжнародного Реєстру збитків.

Центр підтримує зв'язок із енергодарцями по всій Україні через Telegram-канали, пошту та телефон. У базі — понад 15 тисяч людей. Тим, хто живе далеко, гуманітарну допомогу можуть надіслати поштою.

У Запоріжжі також працюють три дошкільні локації громади, які відвідують 55 дітей, та школи — ще 120 учнів. Вихователі — теж енергодарці. Освітяни намагаються підтримувати зв'язок дітей із містом, хоча малеча його вже не пам'ятає. Усі простори облаштовані в укриттях, тож під час тривог дітей не переводять.

Міський голова Дмитро Орлов наголошує: головне завдання — зберегти громаду, навіть без території. За його оцінками, в окупованому місті залишається близько 20% довоєнного населення, а на підконтрольній території — орієнтовно 15 тисяч людей, хоча реальна цифра може бути вдвічі більшою. Він переконаний: якщо Україна планує повертати території, хтось має туди повернутися разом із державою.

Для родин, які виїхали, хаб став місцем взаємодопомоги: люди приносять дитячі речі, одяг, візочки. А для тих, хто втратив близьких, тут є стела пам'яті із портретами загиблих захисників. Це місце, де можна зупинитися, згадати і відчути, що громада поруч.