STEM-лабораторії для шкіл: що це дасть дитині й до чого готуватися батькам

У 2026 році на оновлення освітніх просторів у школах передбачено 3,2 млрд грн. З них 1,3 млрд грн отримають гімназії, 1,2 млрд — пілотні академічні ліцеї, ще майже 700 млн грн — майбутні академічні ліцеї. Загалом кабінети й STEM-лабораторії облаштують у 130 майбутніх академічних ліцеях у 22 областях.

Для фізики, хімії, біології та технологій без спостережень і експериментів справді не обійтися, тож інвестиція потрібна. Питання лише в тому, чи використовуватимуть цю техніку щодня — чи лише на відкритих уроках, коли до школи приходять гості.

Що може піти не так

Уявімо академічний ліцей восени 2027 року: світла лабораторія, мікроскопи, датчики, набори для робототехніки, 3D-принтер. А за кілька місяців частина обладнання стоїть у коробках: для одних приладів бракує витратних матеріалів, для інших — зрозумілих інструкцій українською. Учитель не має часу підготувати нове заняття й не розуміє, як поєднати роботу з приладами та програму.

Існує й хибне очікування, ніби техніка сама змінить урок: інтерактивна панель зробить навчання інтерактивним, а набір для робототехніки навчить мислити як інженер. Насправді на панелі можна виконувати звичайні репродуктивні завдання, робота збирати за готовою інструкцією, а ефектний дослід провести, так і не зрозумівши його мети.

STEM — це не табличка на дверях. Це навчання, де дитина ставить запитання, перевіряє припущення, аналізує дані й пояснює результати. Організовує цей процес не прилад, а підготовлений учитель.

Пастка «цікавого експерименту»

Дослідник наукової освіти Марк Віндшитль наводить показовий приклад. Майбутня вчителька захоплено розповідає про урок у 6-му класі, де діти самі придумали експерименти з рослинами: одні поливають їх кока-колою, інші порівнюють природне світло з люмінесцентним, хтось використовує барвники, гравій чи пісок, одна група перевіряє вплив музики, а ще хтось підвісив рослину догори корінням.

Віндшитль називає це «народною теорією дослідження»: учні обирають теми тому, що це технічно можливо й цікаво, фіксують результат, але не можуть пояснити, чому саме так сталося. Гіпотеза перетворюється на вгадування, а експеримент — на набір слабко пов'язаних дій. Натомість дослідник пропонує модельно-орієнтований підхід: спершу учні будують теоретичну модель явища (наприклад, фотосинтезу), а потім перевіряють і уточнюють її дослідом.

Формальна гіпотеза потрібна не завжди, але дитина має розуміти, яке явище вивчає і що можуть підтвердити отримані дані. А щоб дослідження стало справжнім STEM, потрібен зв'язок із математичним аналізом, технологіями чи інженерним проєктуванням. Інакше нове обладнання лише зробить стару педагогічну помилку дорожчою.

Про це застерігає й OECD — організація, що проводить дослідження PISA: закупівлі техніки недостатньо без підготовки вчителів, підтримки шкіл і продуманої педагогічної практики.

Кроки, яких бракує реформі

Кадровий аудит. Оцінки дефіциту вчителів різняться: наприкінці 2025 року голова парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак говорив про 44 тисячі незаповнених педагогічних ставок, які фактично перекриваються сумісництвом. У травні 2026 року тодішній міністр освіти Оксен Лісовий називав близько 1700 відкритих вакансій, але визнав, що цифра не відображає всієї картини: не кожна школа реєструє вакансії, а нестачу перекривають перерозподілом годин. Тобто формально вакансії немає, але фізику може викладати вчитель іншої спеціальності.

Перед запуском профільної школи потрібен докладний аудит: не лише кількість педагогів, а їхня предметна кваліфікація, реальне навантаження, вікова структура й готовність працювати з профільними курсами. Адже у 2026 році на спеціальність учителя фізики та астрономії вступили лише 114 студентів по всій Україні, у Києві — двоє.

Професійний розвиток учителів. Традиційне підвищення кваліфікації часто зводиться до накопичення годин і прослуховування вебінарів, але це не гарантує результату. За висновками Education Endowment Foundation, ефективний розвиток передбачає практичне опанування нових підходів, зворотний зв'язок і механізми закріплення змін у щоденній роботі. Одна з таких моделей — Lesson Study, започаткована в Японії: вчителі разом визначають проблему, планують урок, спостерігають за навчанням учнів і вдосконалюють методику. Але така робота потребує оплачуваного часу.

Зв'язок зі світовою наукою про навчання. Українські педагоги мало присутні в міжнародній професійній дискусії: серед матеріалів Конгресу Європейського товариства досліджень математичної освіти CERME у 2023 та 2025 роках не було жодної доповіді чи постера від українських університетів, наукових установ чи закладів освіти, хоча там зібралися близько 900 фахівців із понад 50 країн. У 2024 році Україна не брала участі й у дослідженні TALIS про умови праці вчителів, де були задіяні 280 тисяч освітян із 55 систем. Лише тепер наші педагоги долучилися до TALIS+, результати якого очікуються у 2027 році.

Співпраця з науковим середовищем. Академічні ліцеї не мають бути ізольованими закладами. Їм потрібні сталі зв'язки з університетами, науковими установами, Малою академією наук, музеями й технологічними компаніями: спільні профільні курси, наставництво науковців, стажування вчителів, учнівські дослідження з реальними даними. Науковець не замінить шкільного вчителя, але їхня співпраця дає те, чого не забезпечить жодна закупівля.

Що з цього для родини

Якщо ваша дитина у 2027 році піде до профільної школи, варто цікавитися не лише тим, яке обладнання закупили, а й тим, як його використовують: чи бувають діти в лабораторії регулярно, чи мають час на власні дослідження, чи є в учителя підтримка й можливість підвищувати кваліфікацію. Час на підготовку ще є, але його небагато. У вересні 2027 року двері нових ліцеїв відчиняться — і питання в тому, що побачать за ними учні: лабораторію, де можна досліджувати світ, чи дорогий музей обладнання, до якого краще не торкатися.