Платні послуги в дитсадку: за що батьки не повинні платити

Батьки дітей, які відвідують державні чи комунальні садочки, мають знати межу між тим, що заклад надає безкоштовно, і тим, за що він законно може просити гроші.

Платними можуть бути лише послуги поза основною освітньою програмою. Серед них — додаткові заняття за програмами, не передбаченими основною, гуртки й секції, яких немає в навчальному плані. Також за окрему плату можливе перебування в чергових групах увечері, у вихідні та свята, цілодобове перебування за попередньою згодою батьків. До цього переліку належать іноземні мови, не передбачені державним стандартом, поглиблені спортивні заняття на кшталт футболу чи шахів, мистецькі студії, наприклад гончарство. Корекційно-розвиткові, психолого-педагогічні та реабілітаційні послуги можуть надавати понад обсяг, визначений індивідуальною програмою розвитку. Окремо оплачуються й авторські методики та інші об'єкти інтелектуальної власності.

Важливий нюанс: саме проведення гуртка чи заняття ще не означає, що воно безкоштовне. Якщо послуга не входить до основної програми, заклад має право брати за неї плату.

Окремо варто звернути увагу на зміни, що набирають чинності з 1 вересня 2026 року: вивчення англійської мови для дітей п'яти та шести років стало обов'язковим. Тож ці заняття є частиною освітнього процесу, а не додатковою послугою, і вимагати за них окрему оплату не мають права.

Головне правило: освітні послуги з гарантованої державою програми не можуть ставати платними за рішенням адміністрації садочка. Додаткові послуги до того ж добровільні — якщо родина не хоче водити дитину на такі заняття, це її право. Вимога «усі батьки повинні щомісяця оплачувати додаткові заняття» не робить послугу обов'язковою.

Розраховуватися за додаткові послуги батьки мають безготівково — на спеціальні рахунки закладу дошкільної освіти. Кошти використовують за встановленими правилами: 70% спрямовують на оплату праці та заохочувальні виплати працівникам, 30% — на оновлення матеріально-технічної бази. Тобто передавати гроші «в руки» як обов'язковий внесок не потрібно.

Якщо адміністрація вимагає плату за заняття з основної програми або робить додаткову послугу обов'язковим платежем, батьки можуть відмовитися. Спочатку варто звернутися до керівника закладу з письмовою заявою. Якщо питання не вирішується — до місцевого органу управління освітою або на гарячу лінію відповідного департаменту міської чи обласної ради.

Підсумок: додаткові послуги в садочку — справа добровільна й оплачується безготівково, а основні освітні послуги залишаються безкоштовними. Розуміння цієї межі допомагає родині не переплачувати й відстоювати свої права.