Шантаж дитиною: як ФСБ тиснула на волонтера Пуришева

Перший дзвінок надійшов 16 липня з телефону сина. Невідомий російськомовний чоловік одразу перейшов до погроз: якщо Михайло не виконає «певні прохання», його син не піде до армії «найближчим призовом». У другій розмові, наступного дня, шантажист уточнив, що саме йому потрібно: інформація про пересування волонтера, позиції військових та контакти з командирами.

«Ви ж їздите по пунктах, десь допомога, десь з хлопцями перетинаєтесь. Ви ж все одно знаєте, де позиції», — цитує запис розмови сам Пуришев у відео, опублікованому 18 серпня. Натомість обіцяли, що дитина буде «сита, задоволена» і зможе вчитися в Європі.

Михайло — батько чотирьох дітей. Його син Олександр, якому 18 років, живе в Росії з матір'ю, колишньою дружиною волонтера. Вона поїхала туди ще до початку повномасштабного вторгнення. Пуришев намагався вивезти сина до брата в Канаду, але колишня дружина завадила. Тепер російські спецслужби погрожують мобілізувати хлопця.

Команда «Незламні», лідером якої є Пуришев, розповіла, що місяць нічого не знала про тиск. Михайло свідомо вирішив ризикувати собою, а не сином чи іншими людьми. «Сорок років, два інфаркти, я стільки ризикував життям, щоб врятувати нерідних дітей — з Маріуполя, з Азовсталі, з Олешків, з Бахмута. Що я сина не поїду рятувати?» — передають його слова.

Сам Пуришев вирушив до Росії, щоб забрати сина. Він також наполягав на публічності — щоб після розголосу з дітьми нічого не сталося. Наразі його місце перебування невідоме, нової інформації від нього немає.

Що робити родинам у подібній ситуації? Передусім — не панікувати і не погоджуватися на умови шантажистів. Зафіксуйте всі дзвінки та повідомлення, зверніться до поліції та до офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Важливо також сповістити близьких і волонтерську спільноту — розголос часто стає найкращим захистом.