Коли турбота про здоров'я переростає у тривожний розлад: як це розпізнати

Новий біль, незвичне серцебиття чи зміни на шкірі цілком природно викликають занепокоєння. За появи незвичних або тривалих симптомів людина слухає свій організм уважніше й звертається до лікаря — і це правильна реакція. Проблема починається тоді, коли страх серйозної недуги залишається навіть після обстежень і хороших результатів.

Де межа між турботою і тривогою

За звичайної турботи про здоров'я логіка проста: помітили підозрілу зміну — пішли до фахівця — врахували його висновок. Нову родимку можна показати дерматологу, а після обнадійливих результатів більше не повертатися до цього питання без нових причин.

За надмірної тривоги механізм інший. Навіть після нормальних аналізів виникають нові сумніви: чи все перевірили, чи не пропустив лікар щось важливе, чи не варто звернутися до ще одного спеціаліста. Людина проходить нові обстеження й шукає другу, третю, четверту думку. Буває й навпаки: страх діагнозу такий сильний, що людина починає уникати лікарів.

Схожий ефект дають постійні самоперевірки — вимірювання тиску чи пульсу, огляд родимок, перевірка лімфовузлів. Якщо це рекомендував лікар, усе гаразд. Якщо ж мета — лише чергове заспокоєння, полегшення буде нетривалим: після перевірки з'являється новий сумнів, і коло замикається.

Чому пошук симптомів в Інтернеті підживлює страх

Один поширений симптом має безліч пояснень, серед яких є й тяжкі хвороби. Коли людина вже налякана, найбільшу увагу привертають саме небезпечні варіанти. Далі вона читає про хворобу докладніше, знаходить перелік інших проявів і починає шукати їх у себе. Що більше інформації переглянуто, то більше приводів для нових пошуків.

Ситуацію ускладнює те, що стрес має фізичні прояви: змінюється дихання, пришвидшується пульс, посилюється потовиділення й напруження м'язів, можливі нудота, запаморочення, неприємні відчуття у грудях. Тож інколи важко зрозуміти, що було першим. Наприклад, серцебиття лякає, тривога посилюється, пульс пришвидшується ще більше — і це нове відчуття сприймається як підтвердження, що зі здоров'ям справді щось не так.

Загострюватися така тривога може в певні періоди життя: після перенесеної серйозної хвороби, смерті чи захворювання близької людини, сильного стресу. Значення має й досвід тяжких недуг у родині. Втім, єдиної причини для всіх випадків немає — зазвичай впливає одразу кілька чинників.

Коли варто звернутися по допомогу

Головний орієнтир — не сам страх, а його вплив на повсякденність. Якщо думки про хвороби забирають години, заважають працювати, спати, концентруватися, це вже виходить за межі звичайної уваги до самопочуття. Змінюється й поведінка: людина уникає поїздок, спортзалів, ресторанів, громадського транспорту через побоювання захворіти, відмовляється від навантажень, бо лякається прискореного пульсу чи задишки.

Важливо не плутати стани. За тривожного розладу, пов'язаного з хворобою, в центрі уваги — передусім страх серйозно захворіти, тоді як виражених фізичних симптомів може бути небагато. За розладу соматичних симптомів фізичні скарги (біль, втома) наявні та супроводжуються надмірною тривогою й значними витратами часу та сил, і ці симптоми можуть бути пов'язані з реальним захворюванням. Самостійно визначати в себе один із цих станів не варто: нові, незвичні або тривалі симптоми спочатку потребують належної медичної оцінки.

Що допомагає

Один із методів роботи з надмірною тривогою щодо здоров'я — когнітивно-поведінкова терапія. Вона допомагає побачити зв'язок між відчуттями в тілі, думками про небезпеку, тривогою та подальшими діями — нескінченними перевірками чи пошуком інформації. Терапія також вчить скорочувати зайві перевірки, інакше реагувати на фізичні відчуття й поступово повертатися до занять, від яких людина відмовилася через страх.

У певних випадках до психотерапії додають медикаментозне лікування — особливо якщо одночасно є інший тривожний розлад або депресія. Які саме препарати потрібні, визначає лікар.

Підсумок

Звернутися по допомогу варто, якщо страх хвороби регулярно займає значну частину дня, змушує знову й знову перевіряти організм чи проходити обстеження, а нормальні результати не дають тривалого спокою. Особливо якщо переживання вже позначаються на роботі, сні, стосунках чи звичному способі життя. Інша крайність теж неправильна: не варто пояснювати тривогою будь-яке погіршення самопочуття. Якщо симптом з'явився вперше, є незвичним або не минає — потрібна медична допомога. Мета не в тому, щоб ігнорувати сигнали організму, а в тому, щоб страх перед можливою хворобою не запускав нескінченну низку пошуків, перевірок і нових побоювань.