«Якби літак встиг злетіти, усе могло закінчитися катастрофою»: Цихмейструк про кар'єру, Зідана і Спартак

Едуард Цихмейструк — один із найяскравіших українських півзахисників межі тисячоліть. Його шлях у великий футбол не був схожим на історії більшості: без академій та спортивних інтернатів, зате з дворовими матчами в Макіївці, роботою на шахті та службою в армії.

Першою школою футболу, за словами Цихмейструка, став двір. «Саме дворовий футбол був першою школою для більшості хлопців мого покоління. Ми грали з ранку до вечора», — згадує він. Поруч із двором у селищі Холодна Балка був стадіон, де при шахті працювала аматорська секція, куди він почав ходити на тренування зі старшими хлопцями.

Після школи Цихмейструк пів року працював на шахті й одночасно виступав за команду колективу фізкультури шахти імені Бажанова. Під землю він не спускався — у 17 років це було неможливо, тож разом із товаришем працював на поверхні: приходили на роботу о п'ятій-шостій ранку, переносили металеві деталі та обладнання. Зарплату отримували нарівні з іншими працівниками.

Далі була служба в армії — у танкових військах на полігоні, де він обслуговував вишки, готував мішені та забезпечував зв'язок. Присягу приймав у селищі Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області. Другий рік служби провів на Сумщині, де виступав за Електрон із Ромен, залишаючись військовослужбовцем — ночував у казармі й не знімав форми.

Поворотним моментом стала зустріч із Володимиром Безсоновим. Після матчу проти Борисфена адміністратор бориспільської команди запропонував Цихмейструку спробувати сили в їхньому клубі. «Саме Володимир Безсонов повірив у мене, побачив у мені футболіста й дуже багато допоміг», — наголошує ексгравець. Перша розмова з легендарним тренером йому запам'яталася лаконічністю: «Мені 20 років, переді мною — Безсонов! Тому стояв перед ним просто в шоці».

Найважливішим матчем для себе Цихмейструк називає дебют у Вищій лізі в оренді у вінницькій Ниві, де він одразу забив київському Динамо. За його словами, гол стався через неузгодженість захисників і Олександра Шовковського — воротар чекав на дії партнерів, а захисники на воротаря. «Я просто скористався їхньою неузгодженістю, пішов до кінця, встиг першим до м'яча і забив». Саме цей матч, вважає він, вплинув на те, що його повернули з Вінниці до Борисфена.

Найсильнішим суперником у кар'єрі Цихмейструк називає Зінедіна Зідана. «Коли граєш проти нього, одразу відчуваєш, що це футболіст іншого рівня», — розповідає він. За його словами, француз приймав м'яч так, ніби це найпростіша річ, а попри високий зріст рухався надзвичайно легко. Матч проти Франції у 1999 році на НСК Олімпійський, де українці зіграли внічию 0:0, став для Цихмейструка передостаннім за збірну.

Найсильніші враження від атмосфери на стадіонах у нього залишилися від Роттердама та Стамбула. На Іненю вболівальники Бешикташа приходили ще зранку й починали співати, а перед матчем поліцейські прикривали футболістів щитами, бо з трибун летіло все, що було під рукою.

Окремо ексгравець згадав небезпечний інцидент під час повернення збірної України з Єревана у 1999 році. Літак уже розганявся на злітній смузі, коли пролунав хлопок. Ніхто не панікував, пасажирів попросили вийти, а вранці з'ясувалося, що якби літак встиг злетіти, усе могло закінчитися катастрофою. «Було трохи моторошно, якось не по собі. Добре, що тоді ще не було інтернету і всіляких новин, тому ми не знали всіх деталей того, що сталося», — ділиться він.

Про відбір до Євро-2000 Цихмейструк говорить із жалем: команда, на його думку, мала проходити Словенію у плей-оф. Матч у Києві, коли за кілька годин до стартового свистка раптово повалив сніг, запам'ятався відсутністю помаранчевих м'ячів. «У футболі хтось помиляється, а хтось цією помилкою користується. На жаль, цього разу помилилися ми».

За кордоном він грав за Левскі та московський Спартак. У Болгарії команду тоді очолював Володимир Федотов, син знаменитого радянського форварда Григорія Федотова. До Левскі Цихмейструк приїхав разом із Олександром Ковалем, і вже за два тижні вони грали в кваліфікації Ліги чемпіонів проти люксембурзького Дюделанжа, де українець забив один із голів. Найкращим гравцем Болгарії 2000 року його визнали за версією однієї з місцевих газет.

Перехід до Спартака ускладнився через позицію київського ЦСКА, який заявив про чинний контракт і не видавав трансферний лист. Пів року між клубами тривали перемовини, і весь цей час Цихмейструк тренувався з першою командою, а грав за дубль. Дебют за Спартак вийшов яскравим: у матчі проти новоросійського Чорноморця він віддав гольову передачу й забив, а команда перемогла 5:0. Розставання зі клубом вийшло не надто приємним: керівництво запропонувало два варіанти продовження, від яких футболіст відмовився.

Серед тренерів, які вплинули на нього, Цихмейструк не виокремлює когось одного. Він згадує Бернда Штанге з його європейським підходом і високою дисципліною на тренуваннях, Михайла Фоменка як дуже вимогливого фахівця, чиї тактичні настанови залишилися з ним на все життя, та Миколу Павлова, який згодом запросив його до Полтави.

Сьогодні Едуард Цихмейструк очолює Національну збірну України серед ветеранів і працює футбольним експертом на телебаченні.