Усиновлення в Україні: чому система буксує та як дітям знайти родину

Чому між дитиною, яка потребує сім'ї, та людьми, готовими подарувати її, досі стоїть система? Журналістка Марія Гураль у проєкті «Наша Справа» дослідила цю проблему.

Голова правління Української мережі за права дитини Дар'я Касьянова зазначає: більшість вихованців інтернатів — не сироти. Вона наголошує, що дитина не може почуватися в безпеці в інституційному закладі. Своєю чергою, голова ГО «Право на сім'ю» Світлана Клочко пояснює, що інтернати не здатні замінити родину, а реформа має починатися з розвитку сімейних форм виховання, а не із закриття будівель.

Голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань захисту прав дітей Павло Сушко звертає увагу на випадки, коли сигнали про насильство щодо дітей, зокрема в родинах, роками лишалися без належної реакції. На його думку, нинішня система відповідальності за захист дітей працює неефективно.

Окремо проєкт розповідає історії людей, які пройшли або проходять шлях усиновлення. Юлія Мовчан ділиться досвідом бюрократичних труднощів і ставлення окремих соцпрацівників. Тетяна Кухоцька розповідає про адаптацію усиновленої дитини, наголошуючи: усиновлення — лише початок великої роботи всієї родини.

Що робити родинам?

• Якщо ви плануєте усиновлення, готуйтеся до тривалого процесу та збирайте документи заздалегідь. • У разі зіткнення з бюрократією звертайтеся по допомогу до громадських організацій, які супроводжують усиновлювачів. • Пам'ятайте: адаптація дитини — це процес, який потребує часу, терпіння та підтримки фахівців.

Проблема існує, але є люди, які щодня працюють над тим, щоб кожна дитина мала шанс зростати в сім'ї. Важливо, щоб суспільство та держава почули їхні голоси.