Вибір імені для дитини: що дозволяє закон України

Ім'я — одне з ключових особистих прав людини, і в перші роки життя його обирають батьки. За законом, рішення ухвалюється спільно, а якщо дитина народилася поза шлюбом і батьківство не встановлене, остаточне слово — за матір'ю. З 16 років людина вже сама може змінити свої дані.

Законодавство дозволяє давати дитині не більше двох власних імен. Виняток — якщо це передбачено національними звичаями одного з батьків або обох. Якщо тато й мама не можуть домовитися про ім'я, спір вирішує орган опіки чи суд.

Окремо варто наголосити: в Україні немає офіційного переліку дозволених або заборонених імен. Тож можна обрати як звичне, так і рідкісне чи іншомовне. Не існує й заборони на цифри чи спеціальні символи, однак Мін'юст радить не експериментувати — інакше можуть виникнути складнощі під час оформлення паспорта та інших документів.

Водночас стаття 155 Сімейного кодексу зобов'язує батьків поважати гідність дитини та дбати про її інтереси. Обране ім'я не має ставати приводом для глузувань чи ускладнювати соціальну адаптацію малюка в майбутньому.

Якщо ж ім'я не влаштовує, його можна змінити. У перший рік життя батьки можуть подати заяву до відділу ДРАЦС, якщо їхні побажання не врахували під час реєстрації. До 14 років ім'я можна змінити, коли дитина фактично користується іншим і цього вимагають її інтереси. У разі суперечки між батьками питання вирішують органи опіки або суд.

Із 14 до 16 років підліток може змінити ім'я лише з письмової згоди батьків чи піклувальників. А після 16 — уже самостійно, без дозволу. В Україні ця послуга доступна навіть під час воєнного стану: заяву можна подати до будь-якого відділу ДРАЦС на підконтрольній території.