Як підготувати дитину до повернення батька чи матері у військо: поради психологині

12 серпня 2026, 21:13 ·713 слівредакція

Повернення тата чи мами після відпустки до війська — складний період для всієї родини. Розповідаємо, як чесно та делікатно підготувати дитину до розлуки та підтримати її в перші дні.

Коли військовослужбовець повертається до частини після відпустки, родина знову переживає розлуку. І щоразу цей процес може бути болючим, навіть якщо ви вже проходили через це. Діти, особливо малі, погано орієнтуються в часі: для них «скоро» чи «за кілька днів» — абстракція. Але вони дуже чутливі до емоційного стану дорослих і переймають його.

Чесність і визнання почуттів дитини — головні опори в цей період. Не варто казати «не переживай» або «не сумуй» — так ми знецінюємо її досвід. Краще за кілька днів до від’їзду чесно пояснити: «У тата закінчується відпустка, і йому потрібно повернутися на службу. Його робота — захищати нас. Ми не знаємо точно, коли він зможе приїхати, але знатимемо, як із ним зв’язатися. Давай подумаємо, що встигнемо зробити разом і який подарунок приготуємо йому в дорогу».

Говоріть і про власні почуття, але не перекладайте на дитину відповідальність за них. Можна сказати: «Я сумую, іноді хочеться плакати, і злюся, що нам доводиться через це проходити. Але пишаюся татом і хвилююся за нього. Ти теж можеш сумувати, злитися чи боятися».

У перші дні після від’їзду реакція дитини може бути різною: хтось багато плаче та просить зателефонувати, інші вдають, що нічого не сталося, або стають дратівливими та чіпляються за дорослого. Можлива навіть злість на того, хто поїхав, чи на весь світ, і фрази на кшталт «Я не люблю тата». Не соромте за це — за словами стоїть перенавантаження почуттями. Допоможіть дитині назвати їх: «Ти дуже сумуєш за татом. Я бачу», «Ти злишся, я теж».

Аби пом’якшити розлуку, заздалегідь домовтеся про маленькі ритуали зв’язку: спільне читання книжки, гра, відеодзвінки чи малюнки одне для одного. Зробіть спільне фото — одне військовий забирає з собою, інше лишається вдома. Добре, щоб і тато чи мама мали при собі невеличку річ, яка нагадує про дім: іграшку чи браслет.

Не смикайте дитину питаннями «Ти сумуєш?» — дайте їй жити звичним життям: гратися, сміятися, ходити в садочок чи школу. Вона може сміятися, а за хвилину плакати — це нормально. Кожен переживає розлуку по-своєму.