98-річний чернігівець: ця війна страшніша за Другу світову

Григорій Герасименко народився 12 лютого 1928 року в селі на Чернігівщині. Попри поважний вік, чоловік сам веде господарство: садить буряки, варить зелений борщ із власного щавлю, прасує білизну та топить піч. Свою мету він визначив чітко — дожити до ста років і побачити вільну Україну.

«Я ще потихеньку тупаю, хочу пережити Путіна, щоб Україна стала вільною, щасливою та квітучою. Як я до цього доживу, то я буду великий молодець. Треба, щоб перемога була не путінська, а наша. Крим треба забрати, усе треба забрати», — ділиться пенсіонер.

Найважчі спогади Григорія пов'язані з 1932–1933 роками. У п'ятирічному віці він став свідком розкуркулення: батька, заможного селянина, зарахували до «куркулів». Одного дня уповноважений забрав усе майно, частину худоби віддав колгоспу. Сім'ю двічі намагалися виселити, і врятувало лише те, що батькові вдалося «відкупитися». Навіть ті, кого не вважали «куркулями», зазнавали тиску — з них вимагали податки та примусову здачу збіжжя.

«Це був спеціальний сталінський голод, щоб знищити геть усе їстівне. Отак убивали український народ, бо його ніколи не любили», — згадує Григорій. Він розповідає, що в людей забирали навіть їжу з печі, розбиваючи горщики.

Друга світова війна прийшла в його село 21 вересня 1941 року, коли туди зайшли німецькі війська. За словами очевидця, тоді місцевих «не чіпали», хоча в сусідніх селах усе було інакше. На його думку, навіть ті окупанти поводилися з українцями людяніше, ніж росіяни під час Голодомору чи нинішнього вторгнення.

Сучасну війну Григорій називає страшнішою за ту, що пережив у юності, — через дрони, які літають над Кучинівкою та залишають згарища.

«Не стріляли по мирних мешканцях. Стріляли тільки на фронті. А тепер б'ють і по Кучинівці. Хати погоріли, дрони летять всюди. Так що ця війна страшніша за Другу світову. Росіяни нас українцями ніколи не називали, ми були „хохли“», — наголошує довгожитель.

Попри все, він зберігає оптимізм: читає газети й книжки, веде щоденник, а новини йому переповідає син. Його головна мрія — дочекатися перемоги України.