Дитячі ліки без доплати: які зміни пропонують для родин

У межах концепції подолання бідності, презентованої 4 вересня у Києві під час круглого столу «Відповісти на виклик бідності: нові ініціативи до державної політики соціального захисту», окремо прозвучала пропозиція щодо державної реімбурсації основних лікарських засобів для дітей. Її озвучила Ольга Голубовська, лікар-інфекціоніст, доктор медичних наук, професор, президент Всеукраїнської асоціації інфекціоністів.

Йдеться не про чергове розширення «Доступних ліків», а про інший принцип: дитина має отримувати необхідне лікування незалежно від доходу батьків.

Сьогодні Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» визначає реімбурсацію як повне або часткове відшкодування державою вартості ліків, відпущених за рецептом. Проте окремої системної гарантії для дітей закон не передбачає. Дитина може отримати препарат за програмою лише тоді, коли його діюча речовина, захворювання та умови призначення вже внесені до чинної системи.

На думку Голубовської, цей підхід варто змінити. Лікування не повинно залежати від того, чи діагноз потрапив до чергового розширення програми, чи має родина гроші щомісяця доплачувати за препарат. У дитячому віці відкладене або перерване лікування часто означає не лише погіршення зараз — наслідки можуть залишитися на роки.

Що пропонують змінити:

1. Закріпити в Законі №2168-VIII окреме право дітей до 18 років на реімбурсацію необхідних ліків.

2. Зобов'язати МОЗ затвердити доказовий перелік основних дитячих препаратів із зазначенням міжнародної непатентованої назви, лікарської форми, дозування, вікових та клінічних показань — за сучасними стандартами лікування, а не за торговими назвами.

3. Гарантувати нульову доплату щонайменше за один базовий препарат у кожній позиції. Механізм простий: НСЗУ визначає референтну ціну, і щонайменше один препарат у межах відповідної діючої речовини має бути для дитини повністю безоплатним.

4. Дозволити родині разом із лікарем обрати дорожчий препарат тієї самої діючої речовини, доплативши різницю. Це дає змогу і гарантувати лікування, і не перетворювати реімбурсацію на необмежене фінансування найдорожчих торгових марок.

5. Заборонити необґрунтовані обмеження реімбурсації лише одним діагнозом, якщо препарат за іншого захворювання відповідає затвердженим клінічним показанням. У загальній системі «Доступних ліків» уже видно цю проблему: препарат у програмі є, але рецепт конкретному пацієнту виписати неможливо, бо його діагноз не передбачений умовами. Для дитячої програми таку модель повторювати не можна.

6. Встановити регулярний перегляд дитячого переліку за визначеною законом процедурою, з урахуванням оновлення клінічних рекомендацій.

Окремо йдеться про фінансування. Якщо базове медикаментозне лікування дітей визнають гарантією, кошти на нього мають планувати в програмі медичних гарантій як захищену потребу — інакше право дитини знову залежатиме від залишку грошей у бюджетній програмі. Також потрібен перехідний період: уряд має затвердити перелік і поетапний графік із чіткими строками, без формулювання «за наявності фінансових ресурсів». Починати логічно з препаратів, без яких переривання лікування становить найбільший ризик — для хронічних, тяжких і потенційно небезпечних для життя станів.

Підсумок: ініціатива передбачає не нову соціальну пільгу для батьків, а державну гарантію дитині. Правило, яке пропонують закріпити: якщо дитині за медичними показаннями потрібен препарат із доказового державного переліку, брак грошей у батьків не може бути причиною його не отримати.