«Я на виході»: історія загиблого на Курщині лучанина Дениса Савчука
Сергій та Людмила Савчуки з Луцька поховали єдиного сина Дениса, який загинув на Курщині. Пів року він служив старшим навідником у 21-ій окремій механізованій бригаді, а рік і два місяці родина чекала звісток про нього.
Денису Савчуку було 39 років. Він закінчив Харківський університет імені Каразіна, працював у сфері програмування. У 2015 році одружився, а через рік у нього народилася донька Ангеліна, якій зараз 10 років. Батьки згадують, що син завжди радів можливості відвезти доньку до школи чи погуляти з нею, і для дівчинки це було справжнє свято.
Востаннє родина спілкувалася з Денисом на Святвечір, 24 грудня 2024 року. Людмила Савчук розповідає: чоловік захотів поговорити з сином, набрав його, але зв'язок був дуже поганим. Денис відповів: «Я на виході». Коли жінка взяла трубку, зв'язок уже перервався. Це стало їхньою останньою розмовою.
У січні 2025 року родина отримала звістку, що Денис зник безвісти. Від побратимів вони дізналися, що на позиціях він був понад місяць, мав поранення в руку та ногу. Почалися місяці очікувань. Щоп'ятниці Людмила ходила на акції родин зниклих безвісти в центрі Луцька. Жінка каже, що спілкування з іншими родинами давало сили жити далі, вірити, що син живий, адже там розуміли все з пів слова.
Під час цих акцій інші жінки попереджали Людмилу, що батькам доведеться пережити три найболючіші моменти: звістку про зникнення безвісти, передачу особистих речей і сповіщення про загибель. Через рік і два місяці, на День народження сина, прийшло повідомлення, що він повертається «На щиті». Загибель підтвердила експертиза ДНК. Людмила зізнається: дуже хотіла погладити сина, обійняти й поговорити з ним наодинці, але їй цього не дозволили.
Поховали Дениса Савчука 20 березня на міському кладовищі в селі Гаразджа. Нині батьки прагнуть зберегти пам'ять про сина, щоб його не забули.
