Кіт у домі та психіка дитини: результати дослідження

Іспанські вчені простежили за майже 1900 родинами й виявили, що наявність кота у віці 4–5 років може бути пов'язана з підвищеним ризиком поведінкових проблем у дітей. Водночас дрібні тварини, як-от кролики чи гризуни, показали протилежний ефект.
Домашні улюбленці часто вважаються чудовим способом навчити дитину відповідальності та співчуття. Однак нове дослідження іспанських науковців свідчить, що вплив різних тварин на психічне здоров'я дітей може суттєво відрізнятися.
Дослідники проаналізували дані 1893 сімей із семи регіонів Іспанії, які брали участь у проєкті Infancia y Medio Ambiente. Інформацію збирали під час вагітності, після народження дитини, у віці 1 року, 4–5 років та 7–8 років. Коли дітям виповнилося 7–8 років, батьки заповнили опитувальник щодо емоційних симптомів, поведінки, гіперактивності та стосунків із однолітками.
Близько чверті сімей мали домашнього улюбленця протягом усього періоду дослідження, найчастіше — собаку чи кота. Виявилося, що наявність кота у віці 4–5 років асоціювалася з підвищеним ризиком внутрішніх (тривога, депресія) та зовнішніх (порушення правил) поведінкових проблем. Проте цей зв'язок був невеликим і нетривалим.
Натомість тварини, які не належали до котів, собак чи птахів (кролики, гризуни, рептилії), у ранньому дитинстві були пов'язані зі зниженим ризиком таких проблем. Інші сценарії утримання тварин не показали статистично значущого зв'язку.
Вчені наголошують: це спостережне дослідження, тому воно не доводить, що коти шкодять психіці. Можливі пояснення — емоційна прив'язаність до кота формується довше, а дрібні тварини легші у догляді й тому сприймаються як «дитячі». Також важливим може бути тип взаємодії: собака стимулює активність надворі, а кіт зазвичай залишається в приміщенні.
Автори припускають, що результат може залежати не від самої тварини, а від того, які сім'ї обирають певного улюбленця. Загалом домашні тварини все одно можуть приносити користь: розвивати співчуття, відповідальність і соціальні навички, зокрема розуміння невербальної поведінки.
Що це означає для батьків? Не варто поспішати позбуватися кота через одне дослідження. Важливіше звертати увагу на те, як дитина взаємодіє з твариною, та за потреби обговорювати з педіатром будь-які зміни в поведінці.
Читайте також
Ще в розділі «Діти»
- У Львові шукають архітекторів для нового корпусу дитячої лікарні: що варто знати батькам
- З Чарівного на Херсонщині евакуювали останню дитину
- Позбавлена прав мати загиблого бійця: суд став на її бік
- Вихователька з Сум увійшла до 25 найкращих педагогів України
- Батькам немовлят можуть дати річну відстрочку від мобілізації







