Невидимі наслідки війни: що показало дослідження гуманітарних потреб

Війна має наслідки, які легко побачити: зруйновані будинки, евакуаційні автобуси, квартири без світла. Проте значно складніше помітити те, що відбувається після — коли людина повертається до роботи, дитина до навчання, а життя зовні знову нагадує звичайне.

Мультисекторальне дослідження гуманітарних потреб, проведене Польською гуманітарною акцією (PAH), охопило Дніпропетровську, Харківську, Херсонську, Запорізьку, Сумську та Миколаївську області. Опитали 3690 домогосподарств у 14 районах та провели 64 глибинні інтерв'ю з представниками влади, соціальної сфери та громадських організацій.

Результати свідчать: 85% домогосподарств мають гуманітарні потреби, з них 56% — помірні, 23% — серйозні, 6% — критичні. Лише 2% не мають виявлених потреб. Майже три чверті домогосподарств не можуть стабільно забезпечувати базові потреби.

За цими відсотками — конкретні люди. Галина, яка дві доби їхала з Донецька до доньки на Черкащину, каже: «Нічого навіть планувати не можу в такій ситуації, як зараз». Вона не працює, потребує фінансів і, як і багато інших, потерпає від самотності. Дослідження зафіксувало низькі показники психологічного благополуччя у 85% опитаних.

Олена (83 роки) та її онука Інна (17 років) виїхали з окупованого Енергодара з двома сумками. Інна навчалася онлайн в українській школі, майже не виходила на вулицю, боячись примусу до російської школи. Тепер вона планує вступати на економічний факультет. Олена мріє лише про мир.

Надія (75 років) до грудня 2025-го жила в Куп'янську-Вузловому. Понад два місяці без світла, газу, води та зв'язку; їжу готували на вогнищі вночі, щоб не привертати увагу дронів. Її будинок зруйновано, але на запитання про потреби вона відповідає: «Мені потрібна швейна машинка» — бо 35 років працювала медсестрою і створює ляльки.

Дослідження показує: статус ВПО сам по собі не пояснює рівня потреб. Важливі вік, здоров'я, доходи, склад родини та доступ до послуг. Серед переміщених родин 70% не завжди можуть забезпечити базові потреби, 15% — не можуть узагалі. Більш як половина скорочує витрати на непродовольчі товари, 36% використовують заощадження, кожне четверте позичає гроші або їжу.

Що робити родинам, які опинилися в подібній ситуації? По-перше, не соромитися звертатися по допомогу — гуманітарні організації працюють у багатьох регіонах. По-друге, оформити всі належні виплати для ВПО та пільги. По-третє, звертатися до місцевих соціальних служб — вони можуть допомогти з документами, медициною та психологічною підтримкою.

Історії Галини, Олени, Інни та Надії — лише кілька з тисяч, де за зовнішньою звичайністю ховаються складні виклики. Тривала війна виснажує доходи, заощадження, соціальні зв'язки. Тому важливо вчасно помічати потреби — свої та близьких — і шукати підтримку, поки вона доступна.