Шкільні спогади Артема Трапезнікова: від мрії про ветеринарію до цифрового Дніпра
Перший дзвоник, перша вчителька та усвідомлення, що школа — це не лише перерви. Директор КП «єДніпро» Артем Трапезніков поділився спогадами про свої шкільні роки.
1 вересня залишається особливим днем для багатьох дорослих, які колись так само хвилювалися перед першою лінійкою. Артем Трапезніков, очільник комунального підприємства «Цифрова трансформація та автоматизація інформаційних процесів міста „єДніпро“», зізнається, що на свій перший дзвоник ішов разом із родиною.
За його словами, з того часу минуло багато років, але відчуття серйозності моменту досі живе у пам’яті. «Зараз навіть трохи дивно усвідомлювати, наскільки це було давно. Тоді здавалося, що школа це щось дуже серйозне та доросле. А сьогодні вже сам розумієш, що той день пролетів буквально за секунду», — згадує він.
Окреме місце у спогадах Трапезнікова посідає перша вчителька — Ващенко Світлана Петрівна. Він називає її спокійною, але вимогливою: «Вона була дуже спокійною і водночас вимогливою. Напевно, саме такою і має бути перша вчителька, щоб діти не боялися школи, але розуміли, що тепер у них є відповідальність».
Перші контрольні та диктанти стали для майбутнього керівника своєрідним випробуванням. «Якщо чесно, хотілося б сказати, що написав на відмінно. Але не буду вигадувати. Думаю, перші контрольні були саме тим моментом, коли я зрозумів, що школа це не тільки друзі та перерви. Тут ще й треба щось робити самому», — ділиться він.
Цікаво, що нинішня професія Трапезнікова — цифрова трансформація міста — не має нічого спільного з його дитячою мрією стати ветеринаром. «Найцікавіше, що у результаті життя часто приводить тебе зовсім не туди, куди ти планував у дитинстві», — підсумовує він.
Історія Артема Трапезнікова — нагадування про те, що шкільні спогади залишаються з нами назавжди, навіть коли життєвий шлях відхиляється від дитячих планів.
