Відмова дитини спілкуватися з батьком: що вирішив суд і що це означає для родин

Коли після розлучення батьки не можуть домовитися про спілкування з дитиною, суд часто встановлює чіткий графік. Але що робити, якщо дитина сама не хоче контактувати? Нещодавня справа у Чернівцях дає важливий орієнтир.

Суд першої інстанції зобов'язав матір щодня забезпечувати можливість синові спілкуватися з батьком через Viber або Telegram. Коли батько поскаржився, що рішення не виконується, суд додатково зобов'язав жінку звітувати про свої дії. Вона регулярно намагалася організувати дзвінки, але хлопчик упродовж тривалого часу відмовлявся виходити на зв'язок.

Апеляційний суд вивчив акти виконавця, відеозаписи, письмові докази та висновки психологів. Експерти підтвердили: небажання дитини спілкуватися з батьком пов'язане з її психоемоційним станом, а не з впливом матері. На ставлення хлопчика могли вплинути розлучення батьків, зміна місця проживання та тривала відсутність стабільного контакту.

Колегія суддів дійшла висновку, що мати виконала все необхідне, а відсутність повноцінного спілкування зумовлена об'єктивними причинами. Суд також послався на практику Верховного Суду, яка забороняє примушувати дитину до спілкування всупереч її волі, адже це психологічний тиск. Водночас Європейський суд з прав людини наголошує: у будь-яких рішеннях щодо дітей першочерговими мають бути їхні найкращі інтереси.

Що це означає для батьків? Якщо дитина відмовляється від контакту, важливо фіксувати свої спроби налагодити спілкування: листування, дзвінки, свідчення. Суди цінують докази добросовісних зусиль, а не лише формальне «дитина не хоче». І головне — навіть якщо рішення суду існує, його виконання не має перетворюватися на тиск на дитину. Пріоритет завжди залишається за її психологічним комфортом та безпекою.