У Вінниці відкрили меморіальну дошку юній письменниці Олександрі Бурбело

У Вінниці з'явилася меморіальна дошка на честь юної письменниці Олександри Бурбело. Дівчина померла у 15-річному віці, але встигла видати чотири книжки, ще дев'ять її авторських збірок опублікували після смерті. Ініціаторами встановлення дошки виступили міський департамент культури та Вінницька обласна організація Національної спілки письменників України, а виготовив її скульптор Володимир Оврах.

Олександра народилася у Вінниці, навчалася у школі №26, а її родина мешкала на вулиці, яка тепер носить ім'я дівчини. За словами дідуся Володимира Бевза, перші твори вона почала створювати ще до шести років. Тоді дівчинка ще не знала всіх письмових літер, тому частину текстів записувала друкованими. «Коли її запитували, ким ти будеш, вона казала — письменницею», — згадує дідусь.

Олександра писала вірші, казки, легенди, фантастичні та пригодницькі оповідання. Рідні розповідають, що вона стала лауреаткою понад 50 всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Тітка дівчини Вікторія Войтко зазначає, що Олександра багато працювала і навіть під час хвороби продовжувала творити. Загалом після смерті авторки вийшло ще дев'ять її книжок, тож загальна кількість видань сягнула 13. Частина творів лишилася незавершеною, зокрема роман «Тутанхамон» та детективна повість.

До Національної спілки письменників України Олександру прийняли посмертно — як виняток, щоб визнати її доробок. Письменниця Галина Рибачук-Прач познайомилася з творчістю дівчини вже після її смерті. «Вона оспівувала велич України. Не лише Вінниччину, практично усі регіони. Вона не тільки поетеса, а ще й чудова казкарка», — поділилася вона.

Під час церемонії присутні декламували твори юної письменниці та поклали квіти. Мати Олександри Світлана Бевз розповіла, що донька мріяла стати письменницею і не хотіла обирати іншу професію. «Сподіваюся, ця дошка тут довго стоятиме і надихатиме нове покоління дітей на нові звершення», — сказала вона.

Олександра Бурбело померла 5 вересня 2013 року від муковісцидозу — тяжкого спадкового захворювання. Після її смерті батьки добровільно долучилися до захисту України: служили у батальйоні «Айдар», а після початку повномасштабного вторгнення знову стали на захист країни. На відкриття дошки вони прийшли разом із фронтовою собакою-саперкою на кличку Баді. Раніше меморіальну дошку на честь письменниці встановили й на будинку на вулиці Політехнічній, де вона певний час проживала.