Втеча з дому: що радять фахівці батькам у Дніпрі

У Дніпрі щомісяця фіксують близько сотні звернень про зникнення дітей. Як розповіла завідувачка сектору соціального захисту дітей міської служби Людмила Сусленкова, переважна більшість таких випадків не повʼязана зі злочинами. Найчастіше йдеться про підлітків 14–15 років, які затрималися з друзями або просто не відповідають на дзвінки.

За її словами, лише невеликий відсоток зникнень стосується дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Такі ситуації потребують тривалої роботи соціальних служб, психологів і суду. Якщо втечі повторюються, дитину можуть поставити на облік навіть у благополучній родині — щоб контролювати ситуацію та запобігти ризикам.

Окрема категорія — діти, які тікають через неблагополучну атмосферу вдома: байдужість батьків, брак їжі чи відчуття безпеки. Фахівчиня згадала випадок хлопчика 2013 року народження, який майже щодня тікав, бо мати не могла налагодити з ним емоційний контакт. Зрештою дитину влаштували до закладу на Закарпатті, де він змінився, почав добре навчатися й більше не тікав.

Війна, за спостереженнями служб, не є головною причиною втеч. Проблема найчастіше — у відсутності довірливих стосунків між батьками й дітьми. Психологиня Наталя Біла наголошує: підлітки — найвразливіша категорія, бо до вікової кризи додаються стрес війни, втрати та переїзди. Це може проявлятися ризикованою поведінкою, депресією чи протестом.

Що робити батькам, якщо дитина погрожує піти з дому? Фахівці радять зберігати спокій, не звинувачувати й спробувати зрозуміти, коли саме зник контакт. Важливо говорити без претензій, цікавитися життям дитини, її друзями та переживаннями. Якщо ситуація складна — звертатися до психолога, але змінюватися потрібно обом сторонам.

Історія 62-річної дніпрянки Валентини, яка 12 років виховує онуку Лізу, показує: любов і увага можуть змінити все. Дівчина, попри складне походження, закінчила девʼятий клас із відзнакою і мріє стати перекладачкою. Бабуся радить не лише контролювати, а й довіряти: «Якщо є любов, довіра і постійний контакт, дитина завжди повернеться до вас зі своїми проблемами, а не шукатиме розуміння деінде».