Поранення і виплати: чому гроші затримують і як діяти родині

Поранення не скасовує права військовослужбовця на грошове забезпечення. Якщо травма, контузія чи каліцтво пов'язані із захистом Батьківщини, за час стаціонарного лікування належить додаткова винагорода — 100 тисяч гривень на місяць. Але між нормою закону і фактичним надходженням коштів залишається кілька бюрократичних ланок, і саме на них виплати можуть затримуватися на тижні або місяці.

Що належить пораненому

Під час лікування після бойового поранення за військовим зберігається основне грошове забезпечення. Додатково виплачують 100 тисяч гривень на місяць за час стаціонару в Україні чи за кордоном, а також за період переміщення між медичними закладами. Міноборони зазначає, що ця виплата може зберігатися протягом 12 місяців безперервного лікування. Якщо після стаціонару потрібна відпустка для лікування, 100-тисячна виплата зберігається у разі тяжкого поранення, підтвердженого висновком ВЛК.

Для призначення виплати принципове значення має довідка про обставини травми — форма №5. У ній має бути зазначено, що поранення пов'язане із захистом Батьківщини. Відомості про поранення та лікування мають потрапити до військової частини, а військовослужбовця — бути включеним до відповідного наказу про виплату.

Не кожне лікування після травми дає право саме на 100 тисяч гривень. Вирішальним є встановлений зв'язок поранення із захистом Батьківщини. Якщо такого зв'язку немає і військовий не має права на іншу більшу додаткову винагороду, з 2026 року під час лікування може зберігатися додаткова виплата у 10 тисяч гривень.

Де виникає затримка

Найуразливішим залишається документальний етап. У щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради з прав людини за 2025 рік зазначено, що протягом року надійшло 855 звернень щодо можливих порушень права військовослужбовців та членів їхніх сімей на грошове забезпечення. Серед заявників були й поранені, які перебували на стаціонарному лікуванні або у відпустці після тяжкого поранення.

Серед передумов несвоєчасних виплат омбудсман називає тривале оформлення військовими частинами довідок про обставини травми, затримки з постановами ВЛК та недотримання порядку обміну документами між лікарнями, військовими частинами і ТЦК та СП.

У доповіді наведено показовий випадок: військовослужбовець після тяжкого поранення тривалий час лікувався, однак із січня 2025 року йому припинили виплачувати щомісячне грошове забезпечення, а додаткові 100 тисяч гривень не нараховували протягом усього лікування. Після втручання Омбудсмана військового включили до наказу командира частини щодо виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за відповідний період.

Чому папери мали б рухатися без участі пораненого

Формально значну частину цієї бюрократії військовослужбовець не повинен брати на себе. Ще з 2023 року діє урядовий порядок електронного обміну медичними та іншими документами між лікарнями, військовими частинами та ТЦК та СП. Заклад охорони здоров'я має протягом одного дня повідомити військову частину про госпіталізацію або виписку військовослужбовця. Через систему електронного документообігу передаються, зокрема, довідка про обставини травми, постанови ВЛК та виписки з медичних карт. Військова частина також повинна опрацьовувати отримані документи та передавати необхідні папери за визначеною процедурою.

На практиці, як свідчать звернення до Омбудсмана, цей механізм не завжди працює без збоїв. Якщо частина не отримала інформацію про госпіталізацію, затягнула оформлення форми №5 або документи не потрапили до підрозділу, який оформлює виплати, військовий може фактично залишитися без належних коштів, хоча саме право на них не втрачається.

Форма №5 має значення під час проходження ВЛК, оцінювання повсякденного функціонування людини та оформлення одноразової грошової допомоги. У ній фіксують місце, час та обставини отримання травми — саме ці дані надалі дозволяють встановити зв'язок поранення із захистом Батьківщини або виконанням обов'язків військової служби.

Не плутайте щомісячну виплату і одноразову допомогу

Щомісячна винагорода під час лікування та одноразова грошова допомога — різні речі. Одноразову допомогу призначають, зокрема, якщо внаслідок травми військовому встановили інвалідність або він втратив працездатність. У 2026 році, якщо інвалідність пов'язана із захистом Батьківщини або виконанням обов'язків військової служби, розмір такої допомоги становить 1 млн 331,2 тис. грн для І групи, 998,4 тис. грн — для ІІ групи та 832 тис. грн — для ІІІ групи.

Якщо інвалідність не встановлена, але експертна команда визначила відсоток втрати працездатності, розмір допомоги розраховується пропорційно цьому відсотку. Для мобілізованих та контрактників у 2026 році розрахунковою базою є 70 прожиткових мінімумів, або 232 тис. 960 гривень. Наприклад, при встановленні 20% втрати працездатності виплата становить 46 тис. 592 гривні.

Для оформлення одноразової допомоги потрібні рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування, постанова ВЛК щодо причинного зв'язку та документ про обставини поранення. Тобто проблеми з оформленням документів одразу після травми можуть вплинути як на виплати під час госпіталізації, так і на отримання допомоги після завершення лікування.

Що робити родині, якщо гроші не надходять

Спершу варто з'ясувати, чи оформлена довідка про обставини травми, чи передана вона до військової частини та чи включили військовослужбовця до наказу про виплату. Звернення до військової частини доцільно фіксувати письмово або подавати рапортом. Якщо проблему не вирішують, захистити право на виплату можна, звернувшись до органів військового управління, Міноборони, системи безоплатної правничої допомоги, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини або в судовому порядку.

Підсумок

Законодавство передбачає і збереження грошового забезпечення, і спеціальну винагороду під час лікування поранених. Однак між виникненням права та надходженням коштів залишається адміністративний ланцюг із медичних документів, висновків, обміну інформацією та наказів командування. Якщо якась ланка не спрацьовує, військовий може бути змушений паралельно з лікуванням домагатися грошей, які держава вже гарантувала йому законом.