Поранення і виплати: що має отримати військовий та куди звертатися родині

Поранення не позбавляє військовослужбовця виплат. Основне грошове забезпечення за ним зберігається, а якщо травма, контузія чи каліцтво пов’язані із захистом Батьківщини, під час стаціонарного лікування належить додаткова винагорода — 100 тисяч гривень на місяць. За даними Міноборони, така виплата може зберігатися протягом 12 місяців безперервного лікування.

Гроші належать і за час переміщення між медичними закладами, і за лікування за кордоном. Якщо після стаціонару потрібна відпустка для лікування, 100-тисячна виплата зберігається за умови тяжкого поранення, підтвердженого висновком ВЛК.

Ключовий документ — довідка про обставини травми, форма №5. У ній має бути зафіксовано, що поранення пов’язане із захистом Батьківщини. Далі відомості про поранення та лікування повинні потрапити до військової частини, а сам військовий — бути включеним до наказу про виплату. Без цього кошти не нарахують, навіть якщо поранення очевидне й медичні документи є.

Не кожне лікування дає право саме на 100 тисяч. Усе вирішує встановлений зв’язок поранення із захистом Батьківщини. Якщо такого зв’язку немає і немає права на іншу більшу додаткову винагороду, з 2026 року під час лікування може зберігатися виплата у 10 тисяч гривень.

Найуразливіший етап — документальний. У щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради з прав людини за 2025 рік ідеться про 855 звернень щодо можливих порушень права військовослужбовців та членів їхніх сімей на грошове забезпечення. Серед заявників були й поранені, які перебували на стаціонарному лікуванні або у відпустці після тяжкого поранення.

Серед причин затримок Омбудсман називає тривале оформлення військовими частинами довідок про обставини травми, затримки з постановами ВЛК та недотримання порядку обміну документами між лікарнями, військовими частинами й ТЦК та СП. У доповіді наведено випадок: військовий після тяжкого поранення лікувався тривалий час, але із січня 2025 року йому припинили щомісячне грошове забезпечення, а додаткові 100 тисяч не нараховували протягом усього лікування. Після втручання Омбудсмана його включили до наказу командира частини про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за відповідний період.

Формально більшість цієї бюрократії військовий не має брати на себе. Ще з 2023 року діє урядовий порядок електронного обміну медичними та іншими документами між лікарнями, військовими частинами та ТЦК та СП. Медзаклад має протягом одного дня повідомити військову частину про госпіталізацію або виписку. Через систему електронного документообігу передаються довідка про обставини травми, постанови ВЛК та виписки з медичних карт. Військова частина, своєю чергою, має опрацювати ці документи й передати їх далі за процедурою. Але на практиці механізм дає збої: якщо частина не отримала інформацію про госпіталізацію, затягнула оформлення форми №5 або папери не дійшли до підрозділу, який оформлює виплати, військовий може залишитися без коштів, хоча право на них не втрачає.

Варто розрізняти щомісячну винагороду під час лікування та одноразову грошову допомогу, яка виникає через наслідки поранення. Одноразову допомогу призначають, зокрема, якщо внаслідок травми встановлено інвалідність або втрачено працездатність. У 2026 році, якщо інвалідність пов’язана із захистом Батьківщини або виконанням обов’язків військової служби, розмір допомоги становить 1 млн 331,2 тис. грн для І групи, 998,4 тис. грн — для ІІ групи та 832 тис. грн — для ІІІ групи. Якщо інвалідність не встановлена, але експертна команда визначила відсоток втрати працездатності, допомогу розраховують пропорційно. Для мобілізованих і контрактників у 2026 році базою є 70 прожиткових мінімумів — 232 тис. 960 гривень. Наприклад, при 20% втрати працездатності виплата становить 46 тис. 592 гривні.

Що робити, якщо гроші не надходять. Насамперед з’ясуйте, чи оформлена довідка про обставини травми, чи передана вона до військової частини та чи включили військовослужбовця до наказу про виплату. Звернення до військової частини фіксуйте письмово або подавайте рапортом. Якщо питання не вирішують, звертайтеся до органів військового управління, Міноборони, системи безоплатної правничої допомоги, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини або до суду.

Підсумок: закон гарантує і збереження грошового забезпечення, і спеціальну винагороду під час лікування поранених. Та між виникненням права та надходженням коштів залишається адміністративний ланцюг із медичних документів, висновків, обміну інформацією та наказів командування. Якщо якась ланка не спрацьовує, військовий змушений паралельно з лікуванням домагатися грошей, які держава вже гарантувала законом.