Між лісом і Стиром: як живуть у Куликовичах на Волині

Село Куликовичі, що входить до Колківської громади, розкинулося біля лісу та річки Стир. За словами старости Олександра Климука, тут живуть люди різного віку, зокрема понад 30 багатодійних сімей. Більшість тримає господарство, обробляє поля й намагається продавати вирощене.

Інфраструктура для невеликого села доволі повна: є школа, дитячий садок, Будинок культури і магазин. Місцеві кажуть, що саме це допомагає селу жити далі. У вихідні в клубі проводять благодійні концерти на потреби ЗСУ, розповів житель Олександр Шилкович.

Головна побутова проблема — транспорт. Міжміські автобуси заїжджають у Куликовичі лише один-два рази на тиждень: у п'ятницю та в неділю, коли люди можуть дістатися базару в Колках. «Свого часу ми їздили в "Луцькавтодор", щоб нам зробили тут хорошу дорогу. Бо водії обіцяли, якщо буде хороша дорога, до нас будуть заїжджати навіть і проїзні. Але ні дороги, на жаль, ні автобуса», — каже староста.

Господарства в селі поступово зменшуються. Ігор Устимчук, який живе тут із 1998 року, згадує, що раніше родини тримали корів, свиней і коней, а тепер частіше обмежуються птицею, городом або пасікою. Сам він має 14 вуликів, 13 із них заселені бджолами, і називає пасіку радше справою для душі: потужних медозборів тут немає, усе, що збирають бджоли, — з природи та лісу.

Молодь виїжджає на заробітки, зокрема до Польщі, частина чоловіків працює на будівництві в Луцьку. Попри це, люди не поспішають полишати рідні місця. Леонід Курдельчук, який у колгоспі працював трактористом, комбайнером і механізатором, а нині через стан здоров'я тримає лише курей і кролів, каже: «Я родився в селі. І мені от мене як би хто в город завіз, я на другий день втік би». Його син, зять і онук нині служать на фронті.

Один із місцевих символів — велетенський дуб на околиці. За словами Ігоря Устимчука, дереву близько 400 років, а обхват стовбура по нижньому зрізу сягає 4 метрів 86 сантиметрів. До нього приходять відпочити й побути наодинці.

Старше покоління тримається самостійно. Ганна Шовкович, яка 30 років співала в місцевій церкві, попри проблеми зі здоров'ям дає собі раду сама. Надія Яцишина живе в Куликовичах 33 роки і у вільний час вишиває — це, за її словами, допомагає переживати тривогу та чекання, адже один із її синів уже 4,5 року служить у війську.

Що варто взяти до уваги родині. Якщо ви плануєте переїзд або часті поїздки до Куликовичів, заздалегідь уточніть графік автобуса — він ходить лише двічі на тиждень, тож без власного транспорту буде складно. Для дітей тут є школа й садок, для дозвілля — клуб і природа. Місцеві радять не розраховувати на великі господарства: тримати город, птицю чи пасіку реально, а от корів і коней у селі майже не лишилося. І головне — громада живе очікуванням рідних із фронту та сподіванням на мир.