«Любов з першого погляду»: історія усиновлення немовляти родиною з Миколаєва

Марія та Ілля Перевознюки з Миколаєва стали батьками втретє: у квітні 2026 року вони усиновили тримісячного хлопчика, якого назвали Самуїлом. На дитину подружжя чекало близько півтора року — всі документи й навчальні курси завершили ще восени 2024-го.

За словами Марії, рішення про усиновлення вони з чоловіком ухвалили ще до шлюбу: мріяли про двох власних дітей і двох прийомних. У родині вже підростають син Давід, якому нещодавно виповнилося шість років, і донька Ребекка, народжена вже під час повномасштабної війни. «Ми подалися, насправді, всі документи були готові, і курси, коли ми вже встали на цей, як би, все очікування дитини, це була осінь 2024 року», — згадує жінка.

Подружжя зізнається, що очікувало на бюрократичні труднощі, але на практиці все виявилося простіше. «Нам здавалося, що це буде прям війна: бюрократична, юридична. Але насправді вийшло не так, як ми очікували, в гарному сенсі», — кажуть усиновлювачі. Зібрати пакет документів, за їхніми словами, можна за кілька тижнів, після чого служба приходить перевіряти житлові умови. Важливі тут не ремонт, а базова площа й необхідні речі: окреме ліжко, робочий стіл і місце для гри.

Після півтора року очікування Марії повідомили про двомісячну дитину. «Ми десь все-таки планували дитину роки два-три, а тут зовсім маленька дитинка. І ми такі: "Так, чи ми зможемо, чи готові?"», — розповідає вона. За півгодини після дзвінка подружжя вже було в офісі служби й ознайомлювалося з інформацією про малюка.

Після першої зустрічі з сином у лікарні батьки почали готувати до поповнення старших дітей. «Відчули, що він наш. От це була любов з першого погляду», — ділиться Марія, додаючи, що хлопчик дуже схожий на їхнього старшого сина.

Ім'я Самуїл, яке означає «почутий Богом», обрали не випадково. «Коли ми дізнались про його історію, ми зрозуміли, що велике щастя, що він вижив», — пояснюють батьки. Вдома хлопчика частіше називають Семом або Семчиком.

Перші тижні вдома були непростими: малюк лякався побутових звуків і гучного сміху, а купання сприймав з острахом, ніби вперше. Старші діти звикали по-різному — Ребекка дуже чекала на братика, тож Марія долучила їх до догляду: годувати, міняти памперс, купати, вкладати спати.

За п'ять місяців Самуїл став активним і усміхненим. «Дуже активний, він ще не повзає, майже там погано сидить, але вже хоче ходити», — розповідає Ілля. Хлопчик не любить залишатися сам і постійно прагне бути на руках.

Подружжя каже, що мріяло подарувати хоча б одній дитині щасливе життя в сім'ї. «Це завжди було в нашому серці», — говорять усиновлювачі. У майбутньому вони планують узяти в родину ще одну дитину, але вже коли власні діти підростуть.