Родина військового з Хмельниччини відновлює пасіку за грантові кошти

12 вересня 2026, 18:00 ·534 слівредакція

Подружжя Рихліцьких із села Варивідки на Хмельниччині тримає близько 80 бджолосімей і поступово відбудовує господарство, яке постраждало, поки чоловік служив у ЗСУ. На розвиток справи родина отримала грант.

Володимир та Ірина Рихліцькі виховують трьох дітей і живуть у селі Варивідки Білогірської громади. Бджільництвом вони займаються з 2020 року, а свою пасіку називають «Дідовою» — ця назва зберігає сімейну історію, адже дід Володимира все життя тримав вулики.

За словами Володимира, який був військовослужбовцем, під час його служби в Збройних силах України господарство зазнало втрат. «Близько 80 бджолосімей маємо, пасіку відновлюємо, бо велика частина бджіл загинула, поки служив, розлетілася роями. Дружина була вагітна, не було кому дивитися. То ми зараз пасіку відновлюємо», — розповів він.

Щоб дати справі новий поштовх, родина вирішила скористатися грантовою програмою. Пропозицію знайшли в інтернеті в лютому й одразу подали заявку. «Ми просто, як завжди, гортали, шукали якісь можливості в інтернеті для розвитку, для бізнесу, і наткнулися на одну грантову пропозицію. На заповнення грантової заявки у нас пішло десь два-три дні. Ми подалися і орієнтовно за два-три тижні прийшов позитивний результат про те, що ми відібрані до списку учасників», — пояснила Ірина Рихліцька.

За грантом подружжя отримало 180 тисяч гривень. За ці кошти придбали пасічний кран і два дегідратори для сушіння пилку. Частину обладнання вже використовують у роботі.

Найбільше родині допоміг кран, каже Володимир. Раніше вулики доводилося вантажити вручну, тепер процес автоматизований. «Кран ми придбали для того, щоб кочувати. Під час кочівлі можна збирати набагато більше меду, ніж коли пасіка у нас стаціонарна. Тобто ми можемо виїжджати на липу, на гречку, на ріпак та на інші медоноси. До придбання крану вулики доводилося вантажити руками. Це важка праця — потім болить спина, болять ноги. З краном все дуже просто: автоматика, просто натискаєш кнопку, вулик піднімається і вантажиться на причіп», — пояснив колишній військовий.

Плани на найближчі два-три роки в родини чималі: збудувати апі-будиночок для відпочинку та проживання сімей із дітьми, облаштувати простір для гостей, а також розширити виробництво — додати крем-мед, воскові свічки та горіхові пасти.

Історія Рихліцьких показує, як родина, що пережила втрати через війну, може відновити справу за підтримки грантових програм. Для сімей, які хочуть розвивати власне господарство, варто уважно шукати такі можливості, готувати заявку завчасно й не боятися подаватися — навіть якщо справа здається маленькою.