Ветеран Андрій Степанюк: як повернутися до життя після фронту

У лютому 2022 року Андрій Степанюк планував відкрити власний офіс, але війна змінила все. Спочатку він не міг всидіти вдома, однак дружина благала не йти. Зранку вона сказала: «Роби, що хочеш», і чоловік вирушив до військкомату.

Спершу йому відмовляли через відсутність досвіду, але згодом він потрапив у роту охорони ТЦК, а на початку 2023-го став бійцем «Едельвейсу». Перший бій став випробуванням: з одинадцяти побратимів залишилося шестеро, а його новий знайомий з позивним Дід загинув. Андрій зізнається, що після цього хотів усе покинути, але згадка про доньку, яка співала «Батько наш Бандера», повернула йому сили.

«Я відчуваю вину, що я не довоював. Я відчуваю вину перед тими, хто зараз на фронті», — каже ветеран. Наприкінці 2024 року його списали за рішенням військово-лікарської комісії після операції.

Щоб допомагати побратимам, Андрій заснував ГО «Юніті Україна» та відкрив ветеранський простір на базі «Карітас Львів». Перша зустріч зібрала лише чотирьох людей, але за десять місяців через простір пройшло понад дві тисячі ветеранів. Тут вони можуть говорити про службу, проблеми чи життя — і поступово повертати собі бажання жити.