Від першої шарлотки до справи життя: історія кондитерки з Волині

Перший самостійно спечений пиріг у 8 років став для Оксани Іванишин із села Судче Камінь-Каширського району початком великого шляху. Дівчина зізнається, що не може пояснити, звідки виник інтерес до випічки, адже в родині ніхто професійно не займався солодощами. Проте вже тоді вона твердо вирішила, що хоче стати кондитеркою.

Після дев'ятого класу Оксана обрала професію харчового технолога. Навчання лише підтвердило її захоплення десертами та тортами. Як і багато новачків, вона починала з рецептів з інтернету, експериментувала та вчилася на власних помилках. Переломним моментом став майстер-клас після закінчення коледжу, який остаточно переконав її в правильності вибору.

Сьогодні Оксана працює кондитеркою в Луцьку, створюючи десерти для закладів громадського харчування, а у вільний час виконує власні замовлення. Частину тижня вона проводить у місті, частину — вдома в Судчі, де пече святкові торти. За красивими фото готових робіт стоять години праці та чимало випробувань. Свій перший торт на замовлення для дівчинки на рік вона згадує з усмішкою: «Зараз я б сказала, що він був далекий від досконалості. Але тоді я страшенно ним пишалася».

Оксана радить не боятися невдач: «Буває всяке: торт трісне, крем підтікає, бісквіт не піднявся. Але потрібно спокійно шукати причину, виправляти помилки й рухатися далі». Спокій і терпіння вона вважає головними якостями кондитера. Окремо дівчина дякує батькам, які завжди підтримували її, допомогли з обладнанням і досі допомагають — навіть можуть приготувати крем за її вказівками.

Серед замовників Оксани — знайомі, друзі та жителі навколишніх сіл, які приходять за рекомендаціями. Для неї важливі довіра й щире спілкування: «Я завжди намагаюся почути людину. Якщо вона хоче особливий смак чи незвичне поєднання, ми обговорюємо це та разом шукаємо найкраще рішення». Найбільша нагорода для неї — не гроші, а емоції клієнтів: «Коли отримуєш відео, де дитина задуває свічки на торті, або фото зі свята — це неймовірні емоції. Через такі моменти хочеться працювати ще більше».

Історія Оксани — приклад того, що дитяче захоплення може стати справою життя, якщо докладати зусиль, не боятися помилок і мати підтримку близьких.