Дитина не ходить до школи 10 днів: що тепер робитиме школа і поліція

Право на освіту гарантоване дітям і українським, і міжнародним законодавством. Водночас пандемія COVID-19, а потім повномасштабна війна ускладнили доступ до навчання: обстріли, повітряні тривоги, пошкоджені школи та довгі години в укриттях прямо впливають на те, чи може дитина вчитися у звичному режимі.

Саме на цьому тлі широко обговорили зміни від 25.02.2026 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 684 «Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку, вихованців та учнів». Тепер пункт 9 документа зобов'язує відповідальних працівників закладів освіти інформувати органи Національної поліції про дітей, які не відвідують заняття десять робочих днів поспіль з невідомих або неповажних причин.

У медіа це подекуди подали як «запровадження штрафів» за прогули, що викликало багато запитань у батьків і педагогів. Насправді йдеться не про новий механізм покарання, а передусім про інструмент, який допомагає вчасно помітити дитину, що випала з освітнього процесу.

Сам пропуск уроків ще не означає порушення прав дитини. Але тривала відсутність у школі разом з іншими обставинами може бути сигналом, що їй потрібна допомога. За звичайним прогулом іноді стоять домашнє насильство, булінг, конфлікт з однокласниками чи педагогами, складні обставини в родині, проблеми з психоемоційним станом або й те, що батьки впевнені: дитина щодня в школі, тоді як насправді це не так.

Тому мета роботи поліції — не якнайшвидше скласти протокол чи налякати батьків штрафом. Ідеться про те, щоб побачити дитину, з'ясувати причину, за потреби залучити відповідні служби та зробити все можливе для її повернення до навчання. Протокол про адміністративне правопорушення, якщо для нього є законні підстави, — лише один із можливих результатів, а не головна ціль.

Що робити батькам

Пункт 12 Постанови визначає, чим підтверджуються причини відсутності: медичною довідкою закладу охорони здоров'я або письмовим поясненням одного з батьків чи іншого законного представника, поданим у довільній формі. «Невідома причина» — це коли школа просто не знає, чому дитини немає: ні довідки, ні пояснення від батьків не надходило.

Поняття «поважна» чи «неповажна» причина є оціночним, вичерпного переліку в законодавстві немає. Тож кожну ситуацію оцінюють індивідуально. Поважною причиною може бути не лише хвороба чи лікування, зокрема стаціонарне або амбулаторне, а й планова реабілітація чи оздоровлення, поїздка за кордон до родичів, смерть близької людини, участь у міжнародних змаганнях чи конкурсах, форс-мажорні обставини. Перелік невичерпний.

Залежно від ситуації причину підтверджують заявою батьків і документами — путівкою, квитком, запрошенням. Але подавати такі документи потрібно не завжди. Постанова не вимагає йти до лікаря щоразу, коли дитина погано почувається, а в письмовому поясненні не обов'язково вказувати діагноз чи інші приватні обставини. Головне — повідомити класного керівника або адміністрацію про відсутність дитини.

Встановлення причин відсутності, збір підтверджувальних документів і ведення обліку належать до компетенції визначених працівників закладу освіти. Інспектор Служби освітньої безпеки чи працівник ювенальної превенції не перевіряє шкільний облік самостійно і не має до нього доступу — поліція діє в межах повноважень у взаємодії з адміністрацією школи та іншими уповноваженими суб'єктами.

Що із відповідальністю

Дитина не несе ані адміністративної, ані кримінальної відповідальності за прогули — навіть якщо їй уже виповнилося 16 років. В окремих випадках, передбачених законом, відповідальність можуть нести батьки за статтею 184 КУпАП «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей». Протокол за частиною 1 або 2 цієї статті можуть скласти, зокрема, коли дитина десять і більше днів не відвідує навчання без поважних або з невідомих причин.

Обов'язок батьків забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти закріплений частиною 3 статті 156 Сімейного кодексу України, а обов'язковість такої освіти — статтею 53 Конституції. Обов'язковою є й дошкільна освіта для дітей старшого дошкільного віку — від п'яти до шести (семи) років, а для дітей з особливими освітніми потребами — до восьми років: це випливає з частини 2 статті 11 Закону «Про освіту» та пункту 10 частини 3 статті 5 Закону «Про дошкільну освіту». Тож тривале невідвідування садочка без поважних причин теж може мати наслідком відповідальність батьків за статтею 184 КУпАП.

Для студентів закладів вищої освіти адміністративної відповідальності за пропуски немає: повна загальна середня освіта обов'язкова, а вища — це право. Натомість можуть діяти інші наслідки, передбачені договором про здобуття освіти, наприклад позбавлення стипендії чи відрахування.

Чи справді «почали штрафувати»

Судова практика показує, що батьків притягували до адміністративної відповідальності й до внесення змін до Постанови — коли для цього були підстави. Сума штрафів за статтею 184 КУпАП не змінилася. В одній зі справ матір визнали винною за частиною 1 статті 184 КУпАП через те, що її неповнолітній син з 01.02.2024 до 29.02.2024 без поважних причин не відвідував заклад загальної середньої освіти. В іншій справі суд притягнув матір за частиною 1 статті 184 КУпАП, встановивши, що дитина з моменту захворювання до дня складення протоколу не була обстежена лікарем, не була влаштована до дитячого закладу, а мати не приділяла достатньо уваги її підготовці до школи. Там ішлося не просто про невідвідування садочка, а про сукупність обставин неналежного виконання батьківських обов'язків.

Підсумок

Зміни до Порядку не запровадили нової відповідальності за прогули й не встановили «жорстких штрафів». Їхнє значення в іншому: тривала відсутність дитини в школі тепер чіткіше пов'язана з необхідністю реагування та взаємодії закладу освіти з іншими суб'єктами, зокрема поліцією. Найпростіший спосіб убезпечити себе — тримати зв'язок зі школою: повідомляти про причину відсутності, за потреби надавати довідку чи письмове пояснення. Тоді ситуація не потрапить до категорії «невідомої причини», а дитина вчасно отримає підтримку, якщо вона їй потрібна.

Аліна Гутник, старший інспектор відділу «Служба освітньої безпеки», Калуський РВП ГУНП в Івано-Франківській області, докторка філософії в галузі права