Підземні школи на Харківщині: як возять дітей із 30 сіл і що це означає для родин

У Близнюківській громаді на півдні Харківщини дві підземні школи приймають учнів із понад 30 сіл. Розповідаємо, як там організували підвезення, безпеку та навчання — і на що батькам варто звернути увагу.
У Близнюківській громаді на Харківщині мешкає близько двох тисяч дітей шкільного віку. Очне навчання зараз доступне приблизно чверті з них: одна підземна школа розрахована на 400 учнів, друга — на 140. Про це розповів селищний голова Геннадій Король. Щоб охопити решту дітей, до кінця 2026 року в громаді планують відкрити ще дві підземні школи.
За словами Короля, організувати все непросто: учні не вміщаються в наявні приміщення, тож навчання йде у дві зміни, а разом із ним доводиться узгоджувати підвезення, розклад і харчування. «Є населені пункти, де автобус їде по одну-дві дитини. Освіта, особливо у воєнний стан, і там, де є підземні школи — це не про фінансову ефективність, це про освіту як послугу», — наголосив він. Загалом у громаді 90 сіл, а підвезення організували з 34 із них — для цього розробили 19 маршрутів. У місцевих школах навчаються також діти із сусідньої Барвінківської громади.
Що роблять для безпеки
Громада розташована за 35 кілометрів від лінії фронту, і за останній рік російських ударів та повітряних тривог тут побільшало. Тому вздовж маршрутів планують встановити модульні укриття. На три мобільні укриття в громади вже є 6,2 мільйона гривень, ще 5 мільйонів нададуть держава та військова адміністрація.
Правила під час тривоги в громаді такі: діти залишаються з учителем, а якщо сигнал застав їх у дорозі — використовують проміжні протирадіаційні укриття. Посадка й висадка відбуваються біля укриття. Супроводжують учнів дорослий, який пройшов навчання з першої допомоги, та водій автобуса. До цього долучають і вчителів, які частину уроків проводять онлайн, а потім їдуть із дітьми. Щоб не відволікати педагогів, школи планують найняти п'ять фахівців для супроводу — для цього звернулися до Центру зайнятості.
Як це виглядає для батьків
Семирічна Аліса щодня долає вісім кілометрів шкільним автобусом. Її мати Ганна Середа супроводжує доньку, бо самостійно відпускати дитину поки боїться. Родина переїхала сюди з Добропілля на Донеччині. «Цього року хвилююсь за безпекову ситуацію, за свою дитину і за себе. Але, поки є змога, вожу дитину», — розповідає жінка. Розклад поїздок класний керівник надсилає батькам заздалегідь — коли дитину заберуть із села і коли вона повернеться з ліцею. Через безпекову ситуацію Ганна змушена була звільнитися з роботи: раніше вона працювала лікаркою в амбулаторії.
Водій шкільного автобуса Олександр Линник робить по два рейси на день, бо школа працює у дві зміни. До найвіддаленішого села — 25 кілометрів. «Всі розуміють, яка зараз безпека у повітрі, але всі звикли, ні для кого це не трагедія, ні для кого це не шок», — каже він і додає, що маршрутом натягують захисну сітку.
Десятикласниця Ольга Сабодаш їздить до школи з села за чотири кілометри, бо іншого способу дістатися немає. За її словами, офлайн знань більше, адже під час відключень світла онлайн-заняття майже не дають результату. «Страшно від того, що може прилетіти, від того, що це дорога — не вгадаєш, що може статися в будь-який момент. Ми тут інколи сидимо, перечікуємо повітряну тривогу, щоб поїхати, бо автобуси не їздять під час повітряної тривоги», — розповідає школярка.
Що це означає для родини
Якщо ваша дитина їздить до підземної школи, варто насамперед уточнити в класного керівника графік підвезення та місця, де зупиняється автобус. Дізнайтеся, де саме розташовані укриття на маршруті й біля школи, і хто супроводжує дітей у дорозі. Для молодших класів у громаді практикують поїздки з батьками — це можливість бути поруч і бачити, як усе відбувається. Під час тривоги автобуси не виїжджають, тож варто мати план, як дитина перечекає сигнал, і тримати зв'язок із супровідником.
Підсумок
Підземні школи дають дітям Близнюківської громади те, чого вони були позбавлені роками, — очне навчання й спілкування з однолітками. Плата за це — довгі маршрути, дві зміни й постійна увага до безпеки. Родинам варто заздалегідь з'ясувати всі деталі підвезення та укриттів, а громаді — завершити обіцяні чотири школи й облаштувати зупинки, щоб дорога до знань була якнайбезпечнішою.




