Жінки в хірургії: як протистояти упередженням і будувати кар'єру

Медицина в Україні — сфера, де жінок більшість, але на керівних посадах і в хірургії вони досі стикаються з упередженнями. Онкохірургиня Інеса Гуйванюк та неврологиня Катерина Потапова, співвиконавчі директорки міжнародної організації Global Medical Knowledge Alliance (GMKA), поділилися досвідом і результатами дослідження.

Опитування GMKA, у якому взяли участь майже 350 лікарок різних хірургічних спеціальностей, показало: понад 80% респонденток чули, що їм не місце в хірургії через стать, а більш ніж 50% зазнавали сексуальних домагань на робочому місці. Через це деякі жінки змінюють спеціальність, як-от знайома Інеси, яка після одного чергування пішла в терапевтичну сферу.

Інеса згадує, як упередження починалися ще в родині: їй радили обрати сімейну медицину чи офтальмологію, а викладач на першій парі з анатомії жартував, що вона «буде помідори продавати на базарі». Навіть на міжнародній конференції колега-чоловік питав, чи вона справді оперує. Катерина додає, що в неврології гендерна межа менш очевидна, але в академічному середовищі жінкам важче отримати високі посади: серед ректорів медичних університетів — лише 7 жінок проти 29 чоловіків, а в президії Національної академії медичних наук немає жодної жінки.

Що робити родинам і молодим лікаркам: - Не підтримувати стереотипи: хірургія — не «чоловіча» професія, а вибір здібностей. - Говорити про досвід: Інеса радить не мовчати про упередження — коли про проблему заговорили, її почали обговорювати в спільноті. - Шукати підтримку: форуми «Жінки в медицині» створюють безпечне середовище, де лікарки обмінюються досвідом і надихаються. - Бути відкритими й допитливими: записувати незрозуміле, сумніватися в авторитетах і формувати коло однодумиць.

Катерина нагадує: без здорового сну (мінімум 7 годин), збалансованого харчування та фізичного навантаження годі чекати якісних рішень. А ще радить не боятися власних ідей — «якщо хочеться написати Урсулі фон дер Ляєн — напишіть, і вам дадуть відповідь».

Попри виклики, лікарки залишаються в Україні: за словами Катерини, тут можна давати найбільший імпакт, рятуючи життя щодня. А Інеса додає, що мотивації молоді не бракує — бракує лише системної освіти, яку можна здобути завдяки відкритим міжнародним програмам.