Донька Грушевського: 8 років таборів і невідома могила

Катерина Грушевська народилася 1900 року у Львові, де її батько, майбутній голова Центральної Ради, викладав в університеті. Через слабке здоров'я дівчинка навчалася вдома під керівництвом матері Марії, яка володіла п'ятьма мовами. У домі Грушевських постійно збиралися провідні українські інтелектуали, що сформувало світогляд Катерини та її наукові зацікавлення.

Доросле життя дослідниці припало на трагічні часи. У 1914 році її батька заарештували і заслали до Симбірська, куди поїхала вся родина. У 1930-х роках розпочалися масові репресії проти української інтелігенції, і родина Грушевських не стала винятком. Сам Михайло Грушевський помер 1934 року після невдалої операції в Кисловодську.

У липні 1938 року Катерину заарештували за доносом колишнього викладача Костя Штепи. Їй інкримінували шпигунство та контрреволюційну діяльність. Попри те, що частину звинувачень зняли, жінку вислали до Магаданської області, у місцевість з красномовною назвою «Тиха смерть». Останній лист від неї мати отримала 1941 року, а сама Катерина померла 30 березня 1943 року в Темлазі, ймовірно, похована в Новосибірську. Точне місце її могили невідоме досі. Лише зусиллями родички Ольги Грушевської вдалося домогтися офіційної реабілітації дослідниці.

Наукова спадщина Катерини Грушевської — це два томи українських дум, які вона встигла підготувати до друку. Перший містив 13 текстів і 117 варіантів, другий — 20 дум і 176 варіантів. Це видання досі вважається найповнішим збірником українського епосу. Іронія долі в тому, що саме ці дослідження згодом використали як доказ її «націоналістичної» діяльності.

Історія Катерини Грушевської — нагадування про те, як політичні репресії можуть знищити не лише людину, а й цілу наукову спадщину. Для сучасних родин це привід замислитися про цінність сімейних архівів та важливість збереження пам'яті про своїх предків.